14 грудня – День визволення Черкас від німецько-фашистських загарбників

Чотири штурми міста

Після перемоги на Курській Дузі радянські війська наблизилися до окупованих Черкас. Попереду був найскладніший шлях – переправа через напівзамерзлий Дніпро. На той час ширина річки подекуди сягала двох кілометрів.

Операцію по визволенню Черкас було покладено на частини 52-ї армії 2-го Українського фронту, головну роль відіграла все та ж 254-та стрілецька дивізія, якою командував полковник Михайло Путейко. У цьому їм допомагала 373-тя стрілецька дивізія.

Генерал Михайло Констянтинович Путейко
Генерал Михайло Констянтинович Путейко

Штурм Черкас проходив у 4 спроби. 20 та 22 листопада атаки були безуспішними, 24 листопада на допомогу була висунута 7-ма гвардійська повітряно-десантна дивізія. 26 листопада радянські війська змогли пройти по місту лише до території сучасного університету. Німці оборонялися запекло, прагнучи втримати усе місто, на оборону було виставлено 72-гу та 57-му піхотні дивізії, 5-ту танкову дивізію СС «Вікінг».

Артилерійська батарея, до якої входили командир Іван Шастун та артилеристи Нікіфоров і Конєв, на відстані 300 метрів підбила 2 передові танки, давши змогу солдатам йти у наступ.

У ніч із 28 на 29 листопада натиск розпочався з більшою силою. Бої за місто були кровопролитними та велися чи не за кожен будинок та вулицю. У Черкаській операції були задіяні 25 радянських військових з’єднань і частин, у тому числі 3 стрілецькі, 1 повітряно-десантна, 2 авіаційні і 1 зенітно-артилерійська дивізії, 4 бригади – танкова, артилерійська і 2 повітряно-десантні, 7 артилерійських полків різного призначення, серед них – полк гвардійських мінометів (відомих, як «катюші»), 3 авіаційні полки і 1 окрема ескадрилья, 3 інженерно-саперні батальйони.

929-й полк підполковника Онуфрія Луценка оволодів територією водопарку і кількома кварталами на вулиці Богдана Хмельницького. Подальше просування військ стримував сильний вогонь із двоповерхового будинку у районі залізничного вокзалу. Німці перетворили його на своєрідну фортецю, що прикривала підступи до вокзалу. Щоб вибити ворога з будинку, потрібно було застосувати гармати та міномети. Військові не бажали нищити споруду всесвітньо відомого українського архітектора Владислава Городецького. Вахтанг Чіковані запропонував зробити це іншим способом. Із групою автоматників на світанку він пробрався в тил ворога і несподівано атакував німців. Після короткого бою будинок було визволено.

Вуличні бої за місто Черкаси
Вуличні бої за місто Черкаси

У цей час 15-й окремий залізничний батальйон 27-ї бригади разом з іншими частинами та за допомоги місцевих жителів звів 275-метровий понтонний міст. Це дозволило радянським військам перекинути до Черкас більше військової допомоги. Місто було взято в кільце оточення, німці намагалися прорвати його, тому зі сторони Сміли направили бронепотяг, 70 танків і самоходок дивізії СС «Вікінг», і завдяки цьому котел був розірваний.

4 грудня почався третій штурм і німецькі війська знову потрапили в оточення.

Четвертий і останній штурм почався 9 грудня і 14 грудня об 11:00 німецькі війська були повністю відтиснені в бік Сміли. На честь цієї події у Москві пролунав 12-залповий салют із 124 гармат, орденом Червоної Зірки був нагороджений Онуфрій Луценко. Доповідь, яка надійшла до Сталіна того ж дня, містила наступну інформацію: «Війська 2-го Українського фронту, продовжуючи успішний наступ, сьогодні, 14 грудня, внаслідок напружених боїв оволоділи великим економічним центром України – містом Черкаси – важливим вузлом оборони німців на правому березі Дніпра».

У результаті звільнення, місто було майже повністю зруйноване, встелене тілами мерців. У ніч на 15 грудня випав сніг, який трохи прикрив результати боїв.

У звільнених Черкасах
У звільнених Черкасах

Зі спогадів Івана Шастуна: «Іван Денисович відправив бійця до криниці біля сучасного Центру дитячої та юнацької творчості за водою, а той повернувся і повідомив, що у ній скидані тіла мертвих людей і звідти чути плач дитини. Бійці кинулися до криниці і дістали з неї живого 4-річного хлопчика. Його потім віддали місцевій бабусі».

У боях за Черкаси полягло понад 6 тис. радянських бійців, втрати серед цивільного населення склали 200 осіб. Німецькі втрати нараховували близько 9 тис. солдат та до 30 танків. Усім вище згаданим військовим підрозділам за наказом Верховного Головнокомандуючого згодом було присвоєне почесне найменування Черкаських. Сотні бійців, що полягли за звільнення міста були поховані на Пагорбі Слави у центрі міста, їхні імені викарбувані на гранітних плитах меморіалу.

14 грудня – День визволення Черкас від німецько-фашистських загарбників
Пагорб Слави у місті Черкаси

Ветераны в строю

Это было давно:
И концерты, кино, 
И счастливые лица друзей,
Краткость встреч и разлук
И пожатие рук,
Обещанья писать поскорей.
Но прошло много лет,
А ответа все нет,
Поседели виски стариков,
Но душа молода,
И друзья навсегда
И к защите страны друг готов.
Берегите страну
И забудьте войну.
Только дружбой всегда мы сильны.
Шире шаг – и вперед! Это дружба зовет,
Ветераны – Отчизны сыны.

С. М. Тамаркіна, вчитель-пенсіонер, член Черкаської обласної ради ветеранів

«Погляд часу» №50-09.12.2021

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.