А як живе ваше покоління?

Одного разу син запитав свого батька: «Як ви жили раніше без доступу до технологій: без Інтернету, комп’ютерів, телевізорів, кондиціонерів, телефонів?».

Батько відповів: «А як живе ваше покоління: без молитви і співчуття, без поваги й сорому, без скромності та честі, не читаючи книг? Ми, люди 1939-1985 рр. благословенні. Наше життя – живий доказ цього. Ми ніколи не носили шоломів, граючись та катаючись на велосипедах. Ми не боялися ходити самі до школи з першого дня. Ми ніколи не дивилися телевізор півдня. Ми гралися зі справжніми друзями, а не з друзями з Інтернету. Коли ми були спраглими, то пили воду з-під крана, а не кока-колу. Ми не часто хворіли, хоча ділилися однією склянкою соку з друзями. Ми щодня їли картоплю і багато хліба й ніколи не набирали ваги, бо багато рухалися. Ми самі створювали свої іграшки і гралися ними та ділилися своїм надбанням із друзями.

Наші батьки не були заможними. Вони дарували нам свою любов, навчили нас цінувати духовність, дали розуміння справжніх людських цінностей – чесності, вірності, поваги, наполегливої праці.

Так, у нас ніколи не було мобільних телефонів, відеоігор, ноутбуків, Інтернет-чатів. Але у нас були справжні друзі.

Наші спогади були на чорно-білих знімках, але вони були яскравими та барвистими, ми із задоволенням переглядали сімейні альбоми та з повагою зберігали портрети наших предків.

Ми не викидаємо книги у смітник, ми стояли за ними в черзі. Ми не показували своє життя публіці і не обговорювали інших, як ви. Нинішнє покоління, хизуючись, демонструє своє життя в гаджетах, публічно обговорює сімейні таємниці в ЗМІ.

Ми – унікальне й розумне покоління. Мабуть, ми були останнім поколінням, яке слухало і поважало своїх батьків»…

«Погляд часу» №8 – 18.02.2021