Абітурієнти йдуть вчитися на пофігістів

Абітурієнти йдуть вчитися
Абітурієнти йдуть вчитися на пофігістів

У вступній кампанії змішалися всі фактори нашого недолугого життя.

У мережі промайнули цифри поданих заяв до вищих навчальних закладів за спеціальностями. І виникло запитання: невже це адекватно?

Журналістика – 20 тис., філологія – 60 тис., право – 59 тис., менеджмент – 37 тис., туризм – 20 тис., економіка – 22 тис., математика – 1,2 тис., хімія – 1,5 тис., біологія – 5 тис., фізика – 764 заяви, матеріалознавство – 370.

Навіщо нам стільки журналістів, туристів, економістів і взагалі пофігістів?

Об’єктивно – це і є реальний маркетинг освітньої системи нашої країни. Хоч і трохи сумний. Якщо немає заводів і немає науки – то з якого дива виникне попит на інженерів і математиків?

Більше того, на математиків та інженерів треба їхати вчитися вже до інших країн. Це і відбувається. Бо в нас сильно ослабли і викладачі, і матеріально-технічна база.

Ідуть вчитися на філологів і журналістів не від того, що є попит. Попиту немає. Але це єдине, що вважається легким для веселого університетського життя, коли можна продовжити дитинство.

Тому тут змішалися всі фактори нашого недолугого життя: наші вузи і шкільна освіта слабкі, характери у випускників – теж слабкі.

Батьки розгубилися і не знають, куди бігти, і де у дітей щастя. Перспективи у країни не проглядаються чи їх ніхто не показує.

Немає ні грошей, ні розуміння, на кого вчити, як і навіщо.

Головне у цій проблемі – не вузи, не спеціальності, не стипендії і навіть не гроші, а відсутність економіки.

У країні немає економіки. Немає перспектив працювати взагалі, і, зокрема, у філіях західних суперкомпаній.

В якості екстреного заходу, я б запросив десяток зарубіжних вузів, зробивши тут їхні філії. Це відразу все б оживило.

Поки ж нічого приємного. Утім, так буде не завжди.

Володимир Співаковський

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *