Аґрус на шпалері
На більшості дачних ділянок аґрус – це кущ, але його можна сформувати і на штамбі (у вигляді невеликого деревця), або вирощувати на шпалері. Ось тільки для шпалерної культури краще підходять сильнорослі сорти з пагонами у колючках і середніми чи великими плодами. Багатий урожай рівномірно забарвлених плодів дають у цьому випадку Мукурінес, Хіннонмакі, Роланда, Інвікта, Неслуховський, Олаві, Машека, Північний капітан, Чорномор, Малахіт, Куршу Дзінтарс та інші.
Оскільки кущі у різних сортів можуть бути компактними чи розлогими, то і садять їх у рядку у площині шпалери на відстані від 50-70 см до 1-1,2 м один від одного. Міжряддя при цьому залишаються не менше 1,5 м, його краще засіяти травою.
У кожному рядку через 4-5 м встановлюються кілки чи відрізки, які були у вжитку, албо ще міцні водопровідні труби. Між ними на висоті 50, 80 і 100-120 см натягується дріт. До нього на відстані 15-25 см одна від одної за допомогою тапенера (степлера для підв’язки рослин і винограду) і підв’язують скелетні гілки аґрусу. У кожного куща таких повинно бути 3-5 шт. Знизу всі вони можуть відходити від одного кореня. Але на нижньому дроті шпалери гілки розходяться віялом, а далі прямують строго вгору. Ріст скелетних гілок у сторону міжрядь не допускається.
Усі прикореневі пагони пару-трійку раз за сезон видаляються, тоді залишені на урожай розростаються сильніше і покриваються безліччю багаторічних плодових утворень.
Ранньою весною (бруньки аґрус розпускає у числі перших) або після закінчення вегетації кінці пагонів помірно коротшають. Крайні гілки, у яких найбільший кут відхилення від центру куща, коротшають слабше, тоді вони не відстають у рості від центральних. Треба також простежити, щоб на кожній із них утворилося досить коротких пагонів.
При необхідності гілки злегка проріджуються, щоб унормувати урожай і зробити внутрішню частину куща світлішою, а по ходу старіння омолоджується сильнішою обрізкою на добре розвинене відгалуження чи на пагін, який росте вертикально, типу дзиги. Зовсім старі гілки вирізають і замінюють сильнорослими прикореневими пагонами.
Раз у 6-7 років кущ повністю омолоджується. Робиться це так само, як і при вирощуванні цієї культури кущем. Довгі гілки обрізаються до 3-4 бруньок над землею, слабкі – до однієї-двох. Коли у наступному сезоні вони відростуть, треба вибрати п’ять сильних і вдало розташованих, які і стануть основою куща, а непотрібні зрізати біля самої основи.
