Бабусина хата

Я згадую бабусину хатину.
Оту стару, що білена була,
І кожну гілочку дідусевого тину,
І призьбу, на якій сиділа ще мала.
А у дворі – шовковицю старезну
І сад, що викохав для внуків наш дідусь,
І грушу, як тоді здавалось, величезну,
Яку малою не доїла я чомусь.
У хаті на плиті смачненький борщик –
Такий лише в бабусі бути міг,
А у печі стоїть і каші горщик.
До неї кожен з внуків радо біг.
Біля плити гора галузок. І насіння –
Дідусь усе з млина носив,
А біля столу крісло для сидіння
І кожен відпочити в нім любив.
А скільки в хаті тій пісень переспівали –
Дідусь на балалайці та гармошці грав.
Які у ній весілля святкували!
Хто і не вмів, і той там танцював.
Давно немає вже тієї хати,
І сад хтось вирубав, не пожалів,
Та думкою лечу у ті кімнати,
Де починався наш сімейний родовід.

Валентина Мальцева