Багатство і злидні – це стан розуму

Багатство і злидні

Варто прочитати кожному!

Як же мені подобається фраза: «Багатство – це стан розуму». Так ось, злидні – це теж стан розуму.

У дитинстві, у будинку однокласниці ми часто стрибали на дивані, поки це не бачили дорослі. Нас дуже радували пружини, які місцями зовсім близько підходили до поверхні; піднімався пил, який клубами летів з дивана від наших стрибків.

Коли через двадцять років я зайшла до своєї подруги дитинства, то з жахом побачила у кутку все той же диван, на якому ми колись стрибали. Він не сильно змінився, наскільки я могла пам’ятати, але тепер я була вражена бідністю і жалюгідністю обстановки.

Я подумки підраховувала, скільки могла коштувати купівля нового дивана, заміна засмальцьованих стільців, дзеркала, розбитого і заклеєного обгорткою від шоколаду. Поки ми говорили, в уяві я білила стелю і переклеювала шпалери. Мені хотілося вимити вікна, обсиджені мухами, повикидати палиці і картонки, що стирчали з-під дивана, розбитий квітковий горщик, обв’язаний панчохою.

«А що, якщо скрутно з грошима?» – подумала я… Але мозок пручався і пропонував мені купити хоча б недорогу клейку плівку під колір дерева й обклеїти нею стіл. Куди б я не подивилася, мій погляд завжди зупинявся на зламаних речах, бруді, плямах та смітті. Мозок раптом сказав мені: «Як ти думаєш, чому поруч із бідністю завжди бруд?»

Я вам тепер таке ж питання ставлю. Бруд – це прояв не безгрошів’я, а менталітету. А оскільки бруд і злидні – сусіди, то і злидні – це своєрідний менталітет. Так, злидні знаходяться у немитій голові.

У школі у мене була вчителька з літератури – Тамара Григорівна, дуже мудра жінка. Вона якось сказала фразу, яку я запам’ятала на все життя. Хтось запитав її: що означає міщанство? Вона відповіла: «Міщанство означає пити зі старої облізлої чашки, коли нова у серванті стоїть». Так заведено у багатьох сім’ях: на чорний день гроші відкладені, на білий день чашка нова у серванті стоїть, тільки білий день настає рідко, а чорними заповнюється все життя. Хто живе очікуванням майбутнього, для того воно ніколи не настає. І тоді я зрозуміла це: не соромно бути бідним, соромно бути брудним. Соромно мати в голові розруху, яка неминуче відбивається і на житлі, і на менталітеті дітей.

Знаю одну жінку, яка понад двадцять років збирала гроші, щоб купити дачу. Вона одна виховувала двох доньок. Дівчата жили надголодь, на одних кашах, і старша з них розповідала мені, як їй було соромно виходити на подвір’я у старих вельветових штанях із залатаними колінами.

Дівчинка росла і з кожним роком чарівним чином росли її штани. Сантиметр за сантиметром розгорталася підвернута знизу тканина. Не варто розповідати, що система у державі не дозволяє досить заробляти. Я не систему критикую, а гниль у мізках. На одні і ті ж гроші можна виглядати гідно або по-жебрацькому.

Коли мати, нарешті, купила дачу, обидві дорослі доньки не мали до цієї дачі ні найменшого інтересу, але нескінченно дорікали матері тим, що вона не навчила їх, що означає бути жінкою. У дівчат сформувався комплекс попелюшки. Вони звикли бачити протерті крісла і старий посуд, облізлі рушники і пальто семирічної давності, згодом, ставши дорослими, боялися витрачати на себе гроші.

Кожного разу, коли вони щось купували, то у них псувався настрій: вони ніби відчували себе негідними нових хороших речей. Це називається двома словами: генетичні злидні. Вони вже у свідомості, у клітинах, у крові, у кістках.

Діти, які бачать облізлі кути, підсвідомо програмуються на злидні. Бруд і злидні пригнічують людину, звичний вид убогої обстановки програмує бути невдахою. Ви могли б заперечити мені, що ненависть до злиднів стимулює деяких людей розвиватися і заробляти гроші, але я вам відповім, що куди більша кількість людей ламається під непосильним тягарем бідності. У слів «біда» і «бідність» один корінь. Женіть геть від себе біду. Женіть геть бідність.

«Погляд часу» №36-2019

FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *