Багатство років Вахтанга Кікабідзе

Вахтанг Кікабідзе

У липні 2019р. улюбленцю мільйонів меломанів і кіноглядачів, грузинському співаку, актору, режисеру Вахтангу Кікабідзе виповнилося 81. Набувши широкої популярності ще у середині минулого століття, не втрачає позицій і любові глядачів сьогодні. Не останню роль у цьому, окрім насиченого творчого життя, відіграє і принципова громадянська позиція Вахтанга Костянтиновича: Грузія настільки у серці співака, що після військового вторгнення Російської Федерації у його рідну країну у 2008 році він жодного разу не побував у ворожій Росії з концертами чи виступами. Підтримує він і Україну у військовому конфлікті на Донбасі.

«Росія не хоче, щоб Україна продовжувала чинити опір, – підкреслює Вахтанг Кікабідзе. – Але якщо б я був молодим, я теж зараз був в АТО і чинив опір, захищаючи честь країни. Іншого варіанту немає!».

Ці слова демонструють чітку позицію відомого грузина Вахтанга Кікабідзе щодо дружньої України для його рідної Грузії.

Мама Вахтанга була співачкою, а батько – журналістом. Костянтин Кікабідзе мав поганий зір, тому міг легко уникнути призову у військо, проте на початку Другої світової таки пішов добровольцем захищати країну. Уже у 1942 році загинув під Керчю. Допомагав виховувати малолітнього сина Вахтанга вдові Манані її рідний брат – відомий хореограф і співак Іраклій Багратіоні. Він, до речі, заснував перший у країні джаз-оркестр, у якому й працювала мама Вахтанга. Тож хлопчик зростав закулісною дитиною, із ранніх років чуючи спів і долучаючись до прекрасного. Проте саме вокал його тоді цікавив мало, більше тяжів майбутній співак у шкільні роки до малювання, саме цей вид мистецтва захопив юного Кікабідзе. Хлопчик малював постійно і всюди: на полях зошитів і підручників, навіть газет. Адже паперу для малювання у складні післявоєнні роки у країні не вистачало. Віддавшись творчості, хлопець не приділяв увагу навчанню у школі. Його навіть кілька років залишали в одному і тому ж класі через проблеми з математикою.

Заспівав Вахтанг аж в останньому шкільному класі, випадково потрапивши на репетицію самодіяльного колективу. Відтоді це і стало справою його життя. Він швидко освоїв гру на ударних інструментах, пізніше почав співати. А от із вищою освітою у хлопця не склалося: після школи вступив до Тбіліського університету, провчившись там два роки, згодом також два роки присвятив навчанню в інституті іноземних мов. Але бажання співати на сцені пересилило жагу до знань університетських. Тож навчання в обох вишах Вахтанг закинув і влаштувався солістом до Тбіліської філармонії у колектив естрадних артистів. Завданням хлопця було виконувати пісні грузинською й російською, італійською й англійською мовами, а також копіювати манеру радянських і закордонних зірок естради. Це 21-річному Вахтангу Кікабідзе вдавалося чудово. Проте нестримно назрівало бажання виконувати свої пісні у власній манері, нікого не повторюючи…

Згодом творча доля закинула його у колектив «Орера». З цим вокально-інструментальним ансамблем Кікабідзе гастролював країною. Загалом за час діяльності ансамбль записав вісім платівок. Після такого успішного старту «Орери» Вахтанг Кікабідзе наважився вирушити у сольне плавання тодішньою естрадою. «Поки серце співає» – так називався його альбом, вийшов він у 1979 році. Серед шлягерів була й композиція до стрічки «Міміно».

Його кіноакторська кар’єра стартувала майже водночас зі співочою – у середині 1960-х років. Дебютною роллю співака стала участь у комедії «Зустріч в горах», потім була комедія «Не горюй!» режисера Георгія Данелії. За цю роль  Вахтанг отримав солідну нагороду – приз Міжнародного кінофестивалю у Картахені. У цій співпраці з’явився, зокрема, фільм-легенда «Міміно». У титрах фільмів Вахтанг був підписаний як Буба Кікабідзе – це його дитяче прізвисько.

Кадр з фільму "Міміно".
Вахтанг Кікабідзе. Кадр з фільму “Міміно”.

 Вірний грузин-однолюб. Саме таким у сімейних стосунках виявився Вахтанг Кікабідзе. Одружився він з Ірине Кебадзе – примою-балериною Тбіліського академічного оперного театру. Сталася ця доленосна подія у 1965 році. Відтоді у його сімейному житті нічого не змінилося. У парі з коханою співак виховав сина Костянтина, а також рідною вважає доньку Ірине від першого шлюбу Марину. Щасливі дідусь та бабуся мають трьох онуків.

Незважаючи на вісімдесятирічний вік із хвостиком, Вахтанг Кікабідзе продовжує жити на повну і в творчості. Має чимало виступів у рідній серцю Грузії, багатьох інших країнах, де знають і люблять творчість харизматичного грузина. Він – почесний громадянин Тбілісі, у Грузії має власну «зірку» на площі перед приміщенням філармонії у столиці країни. Один із його золотих хітів «Мої роки – моє багатство» сьогодні доводить справжність і філософську наповненість пісні активно та насичено прожитим життям. Тож дійсно на цьому життєвому відрізку можна з упевненістю стверджувати, що його роки – таки його багатство…

«Погляд часу» №34-2019

FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *