Бізнес на кістках

Бізнес на кістках
Бізнес на кістках

«Погляд часу» №16-2019

Гройсман запропонував страхування від онкології.

В уряді посилено продовжують робити вигляд, що працюють, розмірковуючи над тим, як би ще видавити «копієчку» зі злиденних співгромадян.

Клич, кинутий 5 років тому Арсенієм-світ-Яценюком щодо затягування поясів, припав до смаку наступникам. Звичайно, вони не настільки знахабніли, щоб займатися прямим плагіатом і повторювати про «пояси» дослівно. До того ж, якщо п’ять років тому багато хто був готовий «затягнутися», то сьогодні часи змінилися. Зараз модно бути благодійником і витягувати останнє з кишень співгромадян під виглядом турботи про народ і майбутнє країни.

Візьмемо, наприклад, комуналку. Країну задавили тарифами й обплутали субсидіями, піднісши все це як особливо витончену «турботу про громадян» і наш власний шлях до енергетичної незалежності. Українці вже вивернули кишені навиворіт, щоб Коболєву було, що переслати мамі до США, а вищі чиновники могли у 100500-й раз сказати своє «остаточне прощавай». Але країна, як і раніше, купує все той же російський газ із накрутками європейських посередників.

Або, взяти, наприклад, військовий збір, введений на тимчасовій основі, який діє замість 5 місяців уже 4,5 років і невідомо, коли буде відмінено. Більш того: у свій час влада аргументувала введення військового збору тим, що необхідно фінансувати армію й оборону (звідси і назва!). Але насправді військовий збір не має ніякого відношення до фінансування армії й оборони. Експерти не перший рік говорять про те, що це не цільовий збір, і надходження від нього не прив’язані до витрат Міністерства оборони – він надходить до загального фонду держбюджету, і в ньому «розчиняється». Тобто, даний збір означає просто підвищення податкового тягаря на доходи фізичних осіб: до діючого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 % додали ще 1,5 «військових» відсотків.

Але до цих «маленьких ґешефтів» уряд уже давно звик, і йому хотілося б якихось нових надходжень. Проблему могло б вирішити реальне зростання економіки, але, на жаль, українська економіка рухається вперед семимильними кроками виключно у спічах президента і прем’єра. Тому треба шукати інші резерви, й уряд обережно промацує можливі ходи.

Так, минулого тижня міністр соціальної політики Андрій Рева розповів про намір уряду створити Фонд гарантування зарплат, який буде формуватися від надходжень роботодавців за застрахованих осіб. Подумаєш – 1 % від ФОП! А уряду – така-сяка копієчка, яка, природно, матиме таке ж відношення до співробітників збанкрутілих компаній, як військовий збір – до армії.

Далі – більше, й ось уже зі своєю пропозицією виступає Гройсман. Щоправда, якщо вихлоп Реви викликає лише чергове роздратування і досаду, то пропозиція прем’єра – із зовсім іншої категорії, яку я б назвала «бізнес на кістках».

Отож, не будемо ходити навколо: Гройсман запропонував із наступного року ввести страхування від онкологічних захворювань. Природно, не добровільне – прем’єр мислить масштабно, і пропонує застрахувати від онкології кожного. Справа дуже вигідна: ми їм – гроші, а вони нам «механізм гарантування», природно, непрацюючий. Тому що мета ж не в тому, щоб він запрацював, а в тому, щоб знову зібрати «з миру по нитці» і створити черговий фонд із кумом-сватом-братом на чолі.

Що ви там говорите? Немає нічого святого? Там же онкохворі? Не треба патетики. Вони все одно всі помруть. МОЗ і Лінчевський гарантують.

Наталя Мичковська

FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *