Бреше і не червоніє…

Як боротися з дитячою брехнею? Коли варто бити на сполох та як викорінити цю шкідливу звичку?

Як боротися з дитячою брехнею

Дитяча брехня викликає у батьків різні емоції.Одні через це нервують та постійно пояснюють дітям, що обманювати не можна, а другі сприймають це спокійно й терпляче, мовляв, із віком усе мине. У більшості випадків діти припиняють казати неправду, коли дорослішають. Вони починають розуміти, що рано чи пізно правда стане явною. Проте нерідко батькам брешуть підлітки. Це стає величезною проблемою.

Можна виокремити кілька причин дитячої брехні.

«Діти можуть казати неправду, якщо їхні батьки надто до них суворі чи ж завищують вимоги. Тобто, син чи донька не можуть впоратися із тим, що батьки від них вимагають, – пояснює психолог. – Зізнатися у цьому дітям складно, тому вони вдаються до брехні. Нерідко малюки кажуть неправду, бо бояться, що батьки їх покарають або перестануть любити. Зазвичай це відбувається через відсутність довіри у стосунках між батьками та дітьми. Але навіть у родинах із довірливими стосунками діти брешуть. Вони бояться засмучувати батьків через зроблену помилку».

Часто дітей на брехню провокує напружена атмосфера вдома, неадекватна система покарань та надмірні очікування батьків від синів та доньок.

Психологи виокремлюють певні періоди в розвитку дитини, коли перейматися дитячою брехнею не варто. Малюки до 2,5 років не здатні казати неправду, адже для цього потрібно сформувати в уяві певну ситуацію та проаналізувати її.

Малолітні не можуть цього зробити фізіологічно, адже їхній мозок не може мислити настільки глибоко. Період «позитивної брехні» відстежується у дітей від 3 до 5 років. У цьому віці в малят активно розвивається уява та мислення. Брехня на цьому етапі – необхідний період у розвитку. Вона розважає, навчає, формує творчий потенціал у малят. Не варто за це дітей сварити, але їм потрібно розповідати про наслідки, які можуть статися через неправду.

Якщо починають брехати шестирічки, батькам слід замислитися, адже нерідко причиною є те, що діти наслідують їхню поведінку.

До прикладу, мамі треба залишити дитину вдома і вона каже: «Не підеш сьогодні до школи, а вчительці скажемо, що захворів».

Відповідно через кілька днів син чи донька скажуть подібну неправду батькам.

Основні причини дитячої брехні

Найчастіше діти брешуть через те, що намагаються уникнути покарання чи хочуть щось отримати. У цьому випадку батьки повинні обміркувати, наскільки довірливі у них стосунки з дітьми. Деколи діти прагнуть стати схожими на когось, бо батьки їм постійно кажуть, що хтось кращий, розумніший чи охайніший, тому часто обманюють старших, аби бути у їхніх очах не гіршими.

Подумайте, чому дитина вам не довіряє, не каже правду, не зізнається у своїх вчинках, проаналізуйте психологічний клімат у сім’ї.

Можливо, брехня – це родинна звичка? Не слід провокувати доньок та синів казати неправду. Знаючи, що дитина щось хоче приховати чи перекручує інформацію, поговоріть із нею. Розмова має бути спокійною та невимушеною. Не варто влаштовувати сімейний «детектор брехні».

Довіряйте дітям, цікавтеся їхніми почуттями та бажаннями, тоді не виникатиме потреба збрехати.

 «Погляд часу» №32-06.08.2020

Читайте також: Про причини дитячої брехні

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *