Це солодке слово «влада»
Знову настав незручний період як для читачів газет, так і для телеглядачів. Прохачі із жагою влади вишикувалися у чергу та заполонили сторінки газет і телеекрани. Регулярно дивитися на їхні фізіономії у газетах, читати пустослів’я, слухати балаканину з телеекранів стає нестерпно. Користі та роботи від тих, хто прагне влади, на копійку, але піару – на мільйон. Тактика їхня зрозуміла – треба постійно нагадувати про себе.
Схоже, що вони не розуміють, наскільки набридли народу своєю нав’язливістю. Зверніть увагу, як вони подають себе: ніби усі видатні, широко відомі у світі чи навіть в Україні громадсько-політичні діячі, «рятівники» України і тільки вони знають, що потрібно робити, аби кардинально поліпшити життя народу. Насправді це звичайні кар’єристи. Наша влада без упину торочить, що вона все робить для блага народу, у той же час не звертає уваги на реальну конкретну людину та її проблеми. Одне слово – пустодзвони.
Кожен із претендентів на владу чомусь вважає за потрібне висвітлювати у ЗМІ мало не кожен свій крок або тиражувати свої «глибокі» думки. У їхніх настановах немає нічого нового, про це вже говориться як мінімум 20 років: розвивати економіку, залучати іноземні інвестиції, підтримувати українського виробника, розвивати внутрішній ринок, наводити лад у державі, реально проводити реформи тощо. Що в Україні є ще такого, що невідомо пересічним людям? Звісно, всі все прекрасно розуміють, що відбувається, залишається тільки одне: послідовно та наполегливо виконувати поставлені завдання. Якраз тут і виникає основна проблема: немає кому втілювати їх у життя. Український чиновник, дорвавшись до «корита», займається здебільшого тільки власним збагаченням і при цьому будь-яким способом. Розуміючи, що він тимчасово на посаді, старається урвати від державного «пирога» якнайбільший шматок, а далі хоч трава не рости. Тому пустої балаканини вже вистачить – треба реально працювати, а хто не хоче або не може – того негайно звільняти.
Програми, як вийти з глибокої економічної кризи, теж є. Стовідсотково очевидно – починати треба із наведення ладу у державі. Без порядку ніякі потуги не принесуть успіху. Порядок – це запорука успішного функціонування держави, суспільства та окремо взятої сім’ї. Обов’язково слід посилити відповідальність чиновників за неправомірні рішення стосовно громадян. Змусити їх відшкодовувати збитки, завдані як державі, так і пересічним людям, із власної кишені. Тоді вони десять разів подумають перш ніж прийняти якесь рішення.
Враження від ситуації в Україні: влада стала безпорадною, вона у глухому куті, не може знайти вихід із глибокої економічної, соціальної та політичної кризи. Президент, прем’єр та Верховна Рада втратили довіру в народу. І має відбутися якесь велике чудо, щоб вони знову її повернули. Хоча Президент має два бонуси: один за безвіз, другий за Томос, але цього замало. Він має зробити щось дуже важливе, що дало б змогу отримати більшу підтримку народу. Те саме стосується прем’єра і Верховної Ради. Пропрезидентські фракції БПП і «Народного фронту» теж не мають шансів пройти у ВР на наступних виборах, а так званий «Опоблок» – це взагалі вороги України – вони пропонують здатися Росії. Загалом треба сказати, що олігархічна влада вже дістала своєю антинародною політикою.
Підняття тарифу на газ для населення викликало нову хвилю обурення пересічних українців. Усі започатковані так звані «реформи» з тріском провалилися. Доведено народ до зубожіння, особливо пенсіонерів. В Україні сьогодні 11 млн 700 тис. пенсіонерів різних категорій. Переважна їх більшість – за межею бідності. Це приречені люди, особливо, якщо у них немає більш-менш забезпеченої родини, яка могла б їм допомогти. Про їхнє лікування взагалі не йдеться, їм би зиму пережити.
Зрозуміло, що олігархам та їхнім слугам чесно виграти вибори 2019 року не вдасться. Тому за теперішньою набридливою рекламою розпочнеться підкуп виборців. Тож вибори дадуть відповідь на запитання: чи стали нарешті українці державотворчим народом.
Ю. Домбровський
