Четверта зірка Івана Кожедуба

У червні виповнилося 100 років від дня народження легендарного льотчика часів Другої світової війни.

Іван Кожедуб
Тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб

За час війни 1941-1945 рр. усього два бойових офіцера тричі були удостоєні найвищої військової нагороди СРСР – «Герой Радянського Союзу». Це  льотчики – сибіряк Олександр Покришкін і українець Іван Кожедуб.

Про маловідомі факти з життя пілота розповіли родичі Івана Кожедуба, які живуть в селі Ображіївка Сумської обл.

Віра в Бога і неймовірне везіння

Іван Микитович Кожедуб народився в Ображіївці 8 червня 1920 року в родині церковного старости. Він був п’ятим сином. Хворобливим, непоказним і слабеньким.

При цьому у молодшого не було ніяких привілеїв, батьки виховували його «по всій строгості» і без поблажок.

Батько – жорстка людина, прихильник суворої дисципліни, вже з 5 років відправляв вночі маленького Ваню охороняти сад від злодіїв. І не важливо, що в Ображіївці крадіжки траплялися дуже рідко.

Майбутній ас суворі правила життя брав і сам намагався «підтягнутися», займаючись «моржуванням» і захоплюючись гирьовим спортом.

– Він із дитинства гартувався, займався спортом. В осінній період плавав в озері у холодній воді, гартувався, як зараз називають, займався «моржуванням». І був схиблений на спорті, піднімав гирі, бігав, стрибав. Так, він гартував себе з самого дитинства, – згадує двоюрідна племінниця льотчика Людмила Баринін.

А ще Ваня був неймовірно щасливим, до нього навіть приклеїлося прізвисько Заговорений. Був випадок, коли хлопчаки плавали на човні у місцевій річці і вона перекинулася. Потонуло кілька приятелів Кожедуба і тільки він дивом зміг вибратися на берег.

Везіння не покидало його і в роки війни. Неймовірно, але льотчик, який здійснив 330 бойових вильотів і брав участь у 120 повітряних боях, жодного разу не був збитий. Пройшов війну, не отримавши жодної подряпини!

Родичі вважають, що не обійшлося без допомоги згори. Кожедуб був хрещеною і віруючою людиною.

– Думаю, у житті Івана Микитовича православ’я відігравало величезну роль. Тому що стільки вильотів зробити, стільки збити німецьких асів і перемагати в таких важких боях у безповітряному, дезорієнтованому просторі… Він вірив у Бога, і Бог його дійсно оберігав, – вважає Людмила Баринін.

На рахунку Івана Кожедуба 330 бойових вильоти, 120 повітряних боїв і 62 збитих літаків противника.

Збиралися «списати на землю» після першого ж бою

На початку весни 1943 р. Кожедуб, два роки писав рапорти з проханням відправити його на фронт і постійно отримував відмови (був на хорошому рахунку в авіаучилищі і вважався неперевершеним тактиком повітряного бою), нарешті потрапляє на фронт.

Бойове хрещення майбутнього аса відбулося 26 березня 1943 р. і ледь не закінчилося загибеллю льотчика… Кожедуб відразу на зльоті потрапив під атаку ворожих винищувачів.

«Різко кидаю машину в сторону. Подивився вправо: повз мене пронісся винищувач «Мессершмітт-109» із хрестами, за ним – другий, а ззаду, вище, – ще два. Зараз мене доб’ють. Але тут я потрапляю в розриви зенітних снарядів. Зенітки по-свійськи мене «охрестили», зате я уникнув повторної атаки противника, можливо, згубної», – розповідав потім Кожедуб.

Вийшло, що «Ла-5» молодого льотчика був пошкоджений не тільки ворожими «Ме-109», а і своїми зенітками. Кожедуб зміг дотягнути до свого аеродрому, але потрапив під санкції командирів. Його ледь не «списали» на землю за профнепридатність. Заступився командир полку, який розглянув у хлопця потенціал.

Івану дозволили літати, але цей період, коли небо для нього могли закрити назавжди, льотчик вважав одним із найскладніших у житті.

Знайомство з коханою

Один з епізодів культового фільму «Місце зустрічі змінити не можна», як ніби списаний із біографії Івана Кожедуба. Фрагмент, коли Володимир Шарапов запрошує Варю Синицю на свято до клубу МУРу. Офіцер знімає плащ, на кітелі виблискує солідний іконостас бойових орденів і медалей… Камера вихоплює захоплені очі дівчини. У Кожедуба була схожа історія.

– Коли він навчався в Моніно у військово-повітряній академії, то їздив на навчання на електричці. Одного разу в вагоні побачив чарівну дівчину. І закохався в неї.

Спершу підійти познайомитися не наважився. І він неодноразово сідав у цю ж електричку у цей же час, щоб побачити її ще раз.

Одного разу це сталося. Майор Кожедуб запросив її в Будинок Офіцерів на концерт. Дівчина навіть не уявляла, хто перед нею. Коли вони прийшли до Будинку офіцерів, вона звернула увагу і здивувалася, як йому там усі віддають честь, а коли він зняв верхній одяг, то ще побачила на його кітелі три «Золоті зірки».

Думаю, що якесь визначення у неї в душі з’явилося. Вона закохалася теж, – ділиться Людмила Баринін.

Трепетна любов до Вероніки (а в момент знайомства вона ще була школяркою) збереглася у Івана Кожедуба на все життя.

– Він був приголомшливим сім’янином. Зберегти сім’ю, у що б то  не стало – один із головних його життєвих принципів.

Іван Микитович завжди з такою любов’ю дивився на свою дружину, він обожнював Вероніку Миколаївну. І говорив про неї: «Це у мене четверта зірочка».

Іван Кожедуб з дружиною Веронікою
Іван з дружиною Веронікою

Утім, він не забував і про інших родичів. Коли трапилася чорнобильська аварія, він запросив нас приїхати до Москви. Ми жили там півроку. Іван Микитович нас оточив такою турботою і теплом. Було просто, знаєте, до сліз приємно, що людина, яка займає високий статус у суспільстві, у важку хвилину першою прийшла на допомогу.

Він говорив: «Не хвилюйтеся, все буде добре», – згадує Людмила Бариніна.

«Погляд часу» №28- 09.07.2020  

Читайте також: Давайте пам’ятати

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *