Чому діти не довіряють батькам

Які батьківські помилки руйнують довіру дитини і чому діти не довіряють батькам? Про це у своєму блозі розповів психолог Дмитро Карпачов.

Чому діти не довіряють батькам

Залякування. У дорослих є безліч «страшилок», якими вони залякують дітей. Це може бути: інтернат, поліція, шантаж дорогими серцю речами. Це погано впливає на дитячу самооцінку та змушує болісно переживати свою залежність від близьких.

Маніпуляції любов’ю. Наприклад, «Якщо ти це зробиш, я перестану тебе любити». Нормальні батьки не перестануть любити свою дитину через дитячі пустощі або неслухняність.

Незрозумілі заборони. Будь-яке обмеження має бути аргументовано. Проте часто батьки нічого не пояснюють, а тиснуть авторитетом: «Тому що я так сказав». Подумайте, яку виховну цінність несуть подібні аргументи.

Покарання їжею. Заборона на солодке – ефективний важіль тиску на дитину. Чим більше ви будете позбавляти дитину смачненького, тим сильніше їй буде хотітися.

Висміювання. Не можна сміятися з того, що важливе для дитини, хоч дорослим це й може видаватися нісенітницею. Також варто табуювати жарти над зовнішністю, дитячими виробами та почуттями.

Програмування на невдачі. Наприклад, «Та нічого в тебе не вийде», «Вічно ти робиш усе погано» – такі слова формують негативні установки та налаштовують дитину проти батьків.

Головна причина відсутності довірчого спілкування дітей із батьками – боязнь осуду та покарання. Швидше за все, дитина свідомо приховає неприємні новини від мами, а потім це перейде у звичку.

Довіра формується до 7 років життя дитини. У час підліткового віку відбувається шліфування того, що закладали раніше.

  • Підтримуйте дитину. Станьте для неї «стіною», за яку вона може сховатися від негараздів.
  • Поважайте особистий простір. Мама не має права ритися в речах дитини навіть під слушним приводом. Тато не повинен підслуховувати телефонні розмови. Якщо ви випадково дізналися або знайшли щось, то удайте, що нічого не сталося. Звичайно, якщо знахідка несе небезпеку, прийміть відповідні виховні заходи, але так, щоб дитина не здогадалася, де і як «прокололася».
  • Розмовляйте. Не ігноруйте тривоги та страхи дитини. Цікавтеся справами, знаходьте час поговорити про дрібні та важливі речі.
  • Не брешіть. Не існує такого поняття, як «брехня на благо». Якщо ви не можете про щось розповісти, скажіть чесно, що зараз не час, але пізніше ви обов’язково все поясните. Якщо розповісти необхідно, попрацюйте над подачею, щоб не засмутити дитини.
  • Обіймайте і цілуйте. Підліткам не менш приємні теплі мамині обійми або жартівливо скуйовджене волосся великою татовою рукою. Вони будуть пам’ятати ці жести все своє життя.

«Уют» №44-03.11.2022

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *