Чому Леонід Биков називав сина своїм болем, і як Лесь Биков утік з СРСР

Якби не та фатальна аварія, яка забрала життя актора, Биков, який переніс до 50 років 3 інфаркти, навряд чи пережив би 4-й. Причиною було не тільки те, що йому не давали знімати. Найбільше актор страждав через сина…

Усе життя Леонід Биков прожив з однією жінкою – Тамарою Кравченко, на якій одружився ще у студентські роки. Вони познайомилися в 1947 р., коли Биков вступив до Харківського театрального інституту. Тамара мріяла стати артисткою оперети, але відмовилася від акторської кар’єри після народження дітей.

У 1956 році народився син Олександр, якого в сім’ї називали Лесь, а через 2 роки – донька Мар’яна. Вона говорила, що батьки все життя один одного любили, і на першому місці у батька завжди була сім’я: «Більшого щастя, більшого розуміння і більш дбайливого ставлення один до одного, ніж у моїх батьків, я не зустрічала ні в кого».

Леонід Биков з дружиною і дітьми
Леонід Биков з дружиною Тамарою і дітьми Олександром і Мар’яною.

Творчий зліт Леоніда Бикова був дуже стрімким – після перших ролей його запросили на «Ленфільм». У 1959 році він разом із сім’єю переїхав до Ленінграда. Але швидкий зліт незабаром змінився застоєм. Биков намагався реалізувати себе в якості режисера, але його перші роботи не користувалися успіхом. Безкомпромісний, він не вмів догоджати, підлещуватися, просити і кланятися. Його дочка Мар’яна розповідала: «Він міг порадити міністру, який не вміє керувати, піти на пенсію. Міг відмовитися від банкету з дуже важливою персоною і піти у цей час на риболовлю».

Через конфлікти з керівництвом у 1963 році Биков переніс перший інфаркт. В одному з листів Биков зізнавався: «Уже майже рік не знімаюся. Відмовився від 9-ти сценаріїв. Не хочу брати участь у брехливих і антихудожніх речах».

У кінці 1960-х років він повернувся до Києва на кіностудію ім. Довженка, проте працювати йому там не давали.

«Пробивати» дорогу для фільму «В бій ідуть одні «старики» йому довелося протягом 5 років. У Міністерстві культури сюжет фільму називали надуманим, характери – «негероїчними», а персонажів-льотчиків – «співаючими клоунами». А коли Бикову все ж вдалося втілити свій задум, його успіху ніхто з колег не радів. У нього було безліч заздрісників, які налаштовували проти нього керівництво.

Леонід Биков у фільмі «В бій ідуть одні «старики»
Кадр з фільму «В бій ідуть одні «старики»

Дозволу на наступну постановку Бикову довелося чекати 4 роки. За цей час він переніс ще 2 інфаркти.

Леонід Биков передчував свій швидкий відхід і побоювався того, що черговий інфаркт стане останнім. І він написав своїм близьким лист, який звучав, як заповіт. У ньому актор поділився найпотаємнішими думками: «Найголовніше. Мій біль, моя совість, моя вина – Лесь. Допоможіть йому повірити в людей. На нього обрушилося стільки, що вистачило б цього горя на цілий народ… Це моя вина, що я відбивав його від «свого хліба».

Проблеми з сином почалися після того, як він пішов до армії. Лесь був таким же правдолюбцем, як батько, і так само не вмів догоджати начальству.

Одного разу Леоніда Бикова запросили до частини сина на творчу зустріч. Він приїхав, виступив, але відмовився випивати на банкеті з командуванням. Після цього у Леся почалися неприємності. Через місяць Леоніда Бикова знову запросили виступити перед високим начальством. На цей раз він відповів відмовою.

Через кілька днів під час нічного чергування Леся стався інцидент, який зламав його життя. Його сестра розповідала, що один майор дозволив собі образливі висловлювання на адресу його батьків, а той не стримався і відповів грубо. Майор із прапорщиком побили його, а потім, щоб уникнути відповідальності, послалися на його проблеми з психікою, відправили до психіатричної лікарні, де його протримали близько 2-х місяців, застосовуючи психотропні препарати, і поставили діагноз «шизофренія». Мар’яна Бикова впевнена, що це була помста її батькові.

Після того, як його комісували, Лесь ніде не міг влаштуватися на роботу – із таким штампом у військовому квитку це було просто неможливо. Його не брали навіть вантажником. Лесь зв’язався з поганою компанією і потрапив у кримінальну історію – виявився замішаним у пограбуванні ювелірного магазину – чекав своїх подільників у батьківській «Волзі», поки вони обносили магазин. Він не потрапив до в’язниці, але його знову відправили до психлікарні.

У розпачі актор говорив в одному з листів: «Ну, як тут не зневажати Бога, якщо тобі підсунули долю-фашистку? Гаразд, дай мені час, щоб я міг врятувати Леся. Дай мені вирвати сина з психіатрички, вдихнути хоч крапельку віри в життя і в людей. Або ще щось готуєш мені більше? Більше – не буває!».

Якраз у цей час Бикову присудили Державну премію Української РСР за фільми «В бій ідуть одні «старики» і «Ати-бати, йшли солдати…». А незабаром трапилася трагедія: 11 квітня 1979 р. Леонід Биков при спробі обгону виїхав на зустрічну смугу і зіткнувся з вантажівкою. Актор загинув на місці.

Лесь важко переживав смерть батька. Він розумів, що втратив свою єдину опору. Кілька разів він подавав документи на виїзд із СРСР, але дозволу не дочекався. У 1989 р. Лесь поїхав до Москви з проханням дозволити еміграцію і знову отримав відмову. Тоді він встав біля готелю «Москва» з плакатом: «Комуністи, я не хочу з вами жити!». Його скрутили, відвезли у «Матросскую тишину», а потім відправили до Києва.

І тоді Лесь зважився на відчайдушний крок – втечу з СРСР. По дорозі до Львова він зірвав стоп-кран, вистрибнув із потяга, переплив Тису. Він опинився в мадярському таборі для біженців, а дізнавшись про рішення депортувати його в СРСР, перетнув австрійський кордон. В Австрії незалежна психіатрична експертиза визнала його абсолютно здоровим.

У 1991 р. Лесь відправився до Канади, де його прийняли як політичного біженця. Через рік вдалося перевезти дружину з 3-ма дітьми, пізніше народилася 4-та дитина. У Канаді Лесь Биков влаштувався працювати будівельником і більше на батьківщину не повертався.

 «Уют» №15-08.04.2021

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber
Теми:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *