Чому ми стукаємо по дереву?

Навіть не дуже забобонні люди, коли говорять про щось хороше, ні-ні, та й постукають по дереву – щоб не злякати удачу. Звідки узялася ця традиція?

Задовго до виникнення християнства та ісламу, язичники у різних кінцях Землі – від Британії до Індії – поклонялися деревам, яким вони приписували різні міфічні властивості. Одні використовували їх в якості оракулів, другі так чи інакше застосовували їх при здійсненні релігійних обрядів, треті, як стародавні кельти, вважали їх домівкою певних духів і богів.

Дослідники Стефан Бечтель і Дебора Ааронсон переконані, що традиція стукати по дереву пов’язана з язичницькою вірою у те, що у ньому живе якийсь дух.

Перша версія полягає у тому, що колись європейці відганяли стуком злих духів, щоб ті не підслухали їхніх сокровенних розмов і не накапостили б від заздрощів.

Згідно з другою версією, ті, хто молилися, торкалися до дерева, щоб попросити щось у Бога, або стукіт був висловленням подяки деревному духу за «виконання» якогось прохання. Упродовж віків релігійна складова була забута, але асоціація між стуком по дереву й удачею виявилася живучою.