Дітям війни присвячую…

Прийшла війна, а ми маленькі
Не розуміли, що за лихо.
На піч ховалися скоренько
І там сиділи тихо-тихо.

Бувало в небі як гуло,
Могли сміятись, гомоніти.
Не страшно нам тоді було,
Адже були ми просто діти.

Та підроставши, розуміли,
Бо смерть дивилася нам в очі.
Від похоронок люди мліли
І мама плакала щоночі.

Тоді страшенно настраждались,
Діти війни та ось в чім суть –
Хтось дуже швидко постарався
Про нас дітей війни забуть…

Мізерні пільги відібрали,
Всі ті, що правлять в данний час.
Не думали ми й не гадали,
Що так знедолить можуть нас.

Г. Дмітрінцова