До 100-річчя з дня народження Героя Радянського Союзу, нашого земляка

Яків Гаврилович Заверталюк народився 27 вересня 1921 року в селі Глибочок Київської губернії (теперішній Тальнівський район) у незаможній селянській родині. Батьки померли молодими й залишили своїх дітей сиротами. Старші дочки вже могли обійтися без опікунства. А син Яків був малим, і його відправили до дитячого притулку. І чомусь у далекий – аж у той, що діяв при сільськогосподарській комуні імені «26 бакинських комісарів» на хуторі Живі Ключі у Ростовській області Російської Федерації. У селі Жирнов хлопчик закінчив початкову школу і почав працювати в колгоспі.

Додавши собі до віку два роки (тому в усіх документах зазначається рік народження 1919), у 1937 році був призваний до армії. У званні сержанта залишився в ній на позастрокову. Саме на службі його й застала війна.

Із жовтня 1941 року брав участь у тяжких оборонних боях із німецькими загарбниками на Західному фронті. На тульському напрямку під Москвою був поранений. Лікувався у госпіталі, після чого служив у запасному полку, де навчав новобранців.

Однак із липня 1943 року старший сержант Заверталюк знову на фронті. Тепер на Центральному. Він командир відділення 5-ї роти 218-го гвардійського стрілецького полку 77-ї гвардійської стрілецької дивізії 61-ї армії. Брав участь в Орловській операції Курської битви й Чернігівсько-Прип’ятській операції битви за Дніпро.

Герой Радянського Союзу Яків Гаврилович Заверталюк

Переслідуючи відступаючого ворога, підрозділи дивізії підійшли до Чернігова. У ніч на 21 вересня 1943 року розпочався штурм міста. Командир відділення автоматників, старший сержант Яків Заверталюк, одержав завдання – прорватися до залізничного вокзалу й заволодіти ним. Намагаючись виграти час, щоб замінувати й підірвати головні залізничні об’єкти й колії, гітлерівці перекрили всі підступи до вокзалу. Автоматникам довелося прориватися до нього з боєм.

Вони відтіснили ворога й не дали йому можливості здійснити заплановане. За успішно виконане завдання командира відділення Якова Заверталюка нагородили орденом Червоної Зірки. За кілька днів дивізія підійшла до Дніпра в районі села Неданчичі.

Відділення Заверталюка одержало нове відповідальне завдання – переправитися через річку й зачепитися на правому березі. Ніч на 27 вересня видалася темною. Опівночі дев’ять добре озброєних бійців на трьох човнах (по 3 у кожному) відчалили від берега. Пливли тихо, та коли до правобережжя залишилося кілька десятків метрів, над головами десантників засвітилися ракети. Мабуть, ворог їх помітив, бо відкрив вогонь із мінометів. Але було вже пізно. Автоматники без втрат висадилися на берег, увірвалися у німецький окоп і в рукопашному бою перебили зненацька застуканий патруль.

Захоплення плацдаму на Дніпрі

Невеличкий клаптик землі був захоплений. Утримуючи його, відділення Заверталюка автоматним вогнем та гранатами відбило чотири атаки противника. Це дало змогу до ранку переправитися на правобережжя всій роті, а слідом за нею – і двом батальйонам. Підтримані вогнем артилерії, вони розширили захоплений плацдарм.

Не знав, одначе, тяжко поранений старший сержант Яків Заверталюк, що за цей подвиг був представлений до найвищої державної нагороди. Непритомного його винесли тоді з поля бою. Попереду було довготривале лікування в госпіталі, після чого вже на фронт не повернувся. А нагорода знайшла героя аж через п’ять років після війни.

Тільки в 1950 році стало відомо, що за зразкове виконання бойового завдання при форсуванні Дніпра і проявлені при цьому відвагу й героїзм указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року гвардії старшому сержанту Якову Гавриловичу Заверталюку було присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Нагорода знайшла Героя тільки у 1950 році. Можливо, тому так пізно, що до Росії Заверталюк не повернувся, а зостався в Україні.

До 1952 року працював головою Андріївської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області. Із 1952 року – учитель історії однієї зі шкіл на Дніпропетровщині й одночасно студент Дніпропетровського державного університету, який закінчив у 1957 році. Працював директором школи.

У 1967 році Яків Гаврилович вийшов на пенсію за станом здоров’я. Мав сім’ю – дружину та двох синів-близнюків. Помер 14 грудня 1969 року. Похований на Алеї героїв Запорізького кладовища міста Дніпро.

У середині 1960-х років Я. Г. Заверталюк приїжджав до Глибочка, зустрічався з ріднею.

«Погляд часу» №14-01.04.2021

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *