До чого призводить жалість до себе

До чого призводить жалість до себе
До чого призводить жалість до себе

Жалість до себе – емоція, яка зустрічається часто. Ми поступово звикаємо до того, що в будь-якій критичній і неприємній ситуації ретельно пережовуємо проблему, паралельно посилено жаліємо самих себе. У результаті з кожним днем нам стає все гірше, усе сумніше, життя здається сірим і безпросвітним.

Ми відчуваємо себе справжньою жертвою обставин, несправедливо скривдженими долею. Чим довше й ретельніше ми себе жаліємо, тим більш уразливими стаємо. Жалість до себе народжує безліч комплексів, знижує самооцінку і віру в себе, і в підсумку навіть колись успішна й сильна людина може зламатися й опуститися. Так, бувають випадки, коли людина, довго себе жаліючи, раптово може отямитися, стрепенутися і з новими силами розпочати будувати нове життя. Такий варіант жалості навіть корисний, адже він указує нові шляхи, дає нові мотивації й цілі. Людина, яку одного разу побило життя, і яка змогла відтворити себе з нуля, заслуговує на повагу й захоплення. Однак такі випадки досить рідкісні: все-таки найчастіше жалість до себе не приносить хороших результатів.

Жаліючи себе, ми тим самим знімаємо зі своїх плечей усіляку відповідальність за подальший розвиток подій. Навіть якщо ми завинили, зрадили, заплуталися, жалість до себе може повернути все так, що ми повністю забудемо свою провину і перекладемо її на іншу людину. Ми готові звинувачувати в несправедливості весь світ, але при цьому забуваємо, що, можливо, саме ми і створили ту ситуацію, через яку тепер себе жаліємо. Жалість до себе змушує нас опускати руки і стає головною перешкодою на шляху до подальшого самовдосконалення.

Жаліючи себе, ми мимоволі занурюємося в пучину відчаю всіх, хто нас оточує. Уявіть, як вашим рідним і друзям, коли вони день за днем змушені споглядати на ваш скорботний вигляд, слухати ваші нескінченні нарікання і разом із вами переживати ситуацію, до якої вони причетні? Існує безліч сумних історій, які розповідають про те, як розпадалися щасливі пари, руйнувалися міцні сімейні й дружні узи, із тієї лише причини, що одна зі сторін тривалий час перебувала в підвішеному стані жалості до себе. Можливо, ви не можете зараз оцінити всю масштабність руйнівної сили цієї емоції, але це дійсно так.

Жалість до себе виснажує наші психоемоційні ресурси, приводячи до таких неприємних захворювань, як астено-вегетативний синдром, симптоматична гіпертонія, викликає головні болі й запаморочення, захворювання шлунково-кишкового тракту нейрогенной етіології, а також призводить до зниження імунітету.

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *