Допомога при панічній атаці

Львів. Ми з подругою йшли по Площі Ринок, і над нами дуже низько пролетів літак із характерним для нього гулом. У цей момент, здавалося, час зупинився, бо всі люди завмерли від жаху і не рухалися кілька секунд.

Коли літак пролетів, ми помітили під стіною одного із закладів дівчину, яка присіла, закрила обличчя руками. Вона ридала, її трусило. Я відразу зрозуміла, що її «накрила» потужна панічна атака, тож присіла поруч, почала обіймати і змушувала називати кольори мого одягу.

– Із вами все добре, ви не помираєте, я поруч, а отже це скоро минеться, – казала їй. – Це панічна атака, у мене також вони бувають, я вам допоможу. Подивіться на моє пальто, який це колір?

– Червоний, – задихаючись, відповідала вона.

– А мій светр?

– Бордовий.

– Мої джинси?

– Чорні.

– Сумочка?

– Теж чорна.

– Шарф?

– Сірий, – уже трохи спокійніше відповіла вона.

Потім із сумочки я витягнула свій паспорт:

– Якого кольору обкладинка?

– Жовто-блакитна, – сказала дівчина ще спокійніше й усміхнулася, втираючи сльози.

– Це був наш літак. Ми переможемо, ми вже перемагаємо! Ні ви, ні я не помремо.

Але її все ще трусило. Мені вдалося заспокоїти дівчину десь за 5-7 хв. і стабілізувати її емоційний стан.

Уже потім виявилося, що вона з Харкова, не так давно приїхала до Львова. Над її будинком постійно літали винищувачі! Салтівку, де жила, стерто з лиця землі. Вона безліч днів жила, ховаючись від авіаударів, обстрілів і всього того жаху, про який ви й так знаєте. Тож коли над Площею Ринок низько пролетів літак, її психіка не витримала.

Я це все до чого. Ми з вами тепер постійно, чуєте, постійно бачитимемо людей, у яких ставатимуться панічні атаки просто посеред вулиці. У когось спрацьовуватиме тригер на голосні звуки, у когось на сирену, у когось – на шум від літака.

Не всі знають, що робити в таких ситуаціях. Розкажу елементарне, що знаю, бо сама є заручницею панічних атак, але навчилася себе з них витягувати. Ви теж маєте знати, що робити, опинившись у такій ситуації, як я сьогодні.

Отже:

• обійміть людину, або просто гладьте її, завдяки цьому відчуватиме межі свого тіла (але перед цим запитайте, чи можна);
• скажіть, що це – панічна атака, і від такого ще ніхто не помер, що ви поруч, і навіть якщо їй стане гірше, не дозволите, аби з нею трапилося щось лихе;
• змушуйте перераховувати предмети навколо, кольори, розміри, форми. Таким чином мозок перемикається на іншу діяльність і стрес відпускає;
• просіть дихати. Дихайте разом із нею – від хвилини до трьох. Дихання заспокоює;
• якщо є можливість, дайте води;
• і головне: не бійтеся підійти, проявити емпатію, людяність і стати опорою в цій складній ситуації чужій вам людині. Повірте, при панічній атаці людині потрібна людина.

Пам’ятайте, ми тепер із вами всі одне одному рідні.

Оксана Шаварська

«Погляд часу» №21-19.05.2022