Довгий і важкий шлях до мрії Жана Беленюка

Жан Беленюк здобув для України єдину «золоту» олімпійську медаль на Олімпіаді-2020 у Токіо. Він приніс перше «золото» у своєму виді спорту (греко-римська боротьба), якого не було аж 25 років. Це сильний і вольовий спортсмен, патріот, а заодно – і ровесник незалежності України. Він – четвертий борець в історії України з «золотом» Олімпійських ігор після В’ячеслава Олійника, Ельбруса Тедеєва та Ірини Мерлені.

Шлях до мрії Жана Беленюка

Важке дитинство і перші кроки до великого спорту

Жан Беленюк народився 24 січня 1991 року в Києві. Його батько, Венсан Ндагіджімана, родом із Руанди – країни у східній Африці. Він приїхав до України для навчання у Київському авіаційному інституті. На весіллі друга познайомився з дівчиною Світланою, з якою у нього зав’язалися стосунки.

Оскільки Венсан був військовозобов’язаний, його викликали на батьківщину, де йшла громадянська війна. Коли чоловік їхав з України, Світлана була вагітна сином. Та до неї він уже не повернувся, бо загинув в автокатастрофі. У 2017 році Жан їздив на батьківщину батька, де побував на його могилі і познайомився зі своїми родичами.

Майбутнього спортсмена виховували мама і бабуся. Сім’я не була заможною. Мати – швачка та офіціантка, бабуся – пенсіонерка. Жан згадує своє дитинство: «Пам’ятаю, що у нас було дуже мало грошей, тому бабуся постійно зашивала мені колготки для дитсадка і в мене були товсті латки на колінах. Уже з тринадцяти років я намагався самостійно заробляти гроші, щоб допомогти мамі, бо в той час ми дійсно жили дуже бідно».

Жан Беленюк з мамою

У школі Жан відвідував секції футболу, баскетболу, карате та народних танців. У дев’ять років він уперше потрапив до борцівської зали. Хлопчик записався за компанію з другом.

Перший тренер, Віталій Киселиця, був для Жана як батько. Він не лише навчав його боротьбі, а й побутовим речам.

До речі, з 13-ти років перспективний хлопчик почав заробляти саме завдяки спорту. Тоді він отримав першу в житті стипендію – 100 гривень. До повноліття Жан Беленюк почав показувати хороші результати і здобувати медалі.

Від чемпіонатів до головної мети

Уже у 2010 році молодий борець узяв участь у чемпіонаті світу з греко-римської боротьби серед юніорів, де отримав «срібну» медаль. Через рік Жан виграв молодіжний чемпіонат Європи, у 2012 здобув «бронзу» чемпіонату Європи, а у 2013 – «бронзу» літньої Універсіади в Казані. Тоді він сформував головну мету свого життя – стати олімпійським чемпіоном.

Рік за роком Беленюк впевнено йшов до своєї мети. У 2014 став чемпіоном Європи, у 2015 здобув «срібло» на Європейських іграх і «золоту» медаль на чемпіонаті світу в Лас-Вегасі. У 2016 знову виграв на чемпіонаті Європи.

Участь у своїх перших Олімпійських іграх, які відбулися в Бразилії, Жан Беленюк також узяв у 2016 році. Олімпійський турнір у тогочасній ваговій категорії складався для 25-річного киянина цілком вдало. Він успішно переміг суперників із Єгипту, Болгарії та Білорусі й здобув срібну медаль. Тоді, після повернення з Ріо, спортсмен публічно пообіцяв, що на наступній Олімпіаді здобуде «золото».

Участь в Олімпійських іграх у 2021 році

Після олімпіади у Бразилії Жан Беленюк продовжував брати участь у різноманітних турнірах і змаганнях, здобуваючи перші місця. У 2019 році вдруге у житті виграв світову першість, здобув ліцензію на участь у токійських іграх і зосередився на індивідуальній підготовці. 2019-й загалом був рясним на перемоги Беленюка. Він завоював усі можливі титули. Не вистачало лише одного – олімпійського «золота».

Наприкінці липня 2021 року Жан Беленюк вирушив у Токіо. Перед відльотом повідомляли, що у спортсмена невелике ушкодження плеча. Під час олімпійських змагань було видно, що травма завдає спортсмену певних незручностей. Та тільки після перемоги у фіналі Жан зізнався, що травма була досить важкою і він навіть не знав, чи зможе брати участь в іграх. Та ні травма, ні гідні суперники не завадили Жану Беленюку здійснити свою головну мрію – він таки виборов «золото».

«Це був дуже довгий та важкий шлях. Я почав займатися в 9 років, а зараз мені 30. Нарешті це сталося. Я важко травмувався за три тижні до ігор і не знав, чи буду брати участь. Тільки віра тренера в мене дала змогу реалізувати свою мрію. Дякую йому за це, дякую мамі», – прокоментував Беленюк.

Жан Беленюк зі своїм тренером Володимиром Шацьких

Спортсмен навіть затанцював гопак з українським прапором на честь своєї перемоги. Це стало приводом для брудних коментарів від російських пропагандистів, які засумнівалися у патріотизмі українського борця. Та свою громадянську позицію Жан Беленюк висловлював неодноразово. Він – патріот. Багато країн пропонували спортсмену змінити громадянство і виступати під їхнім прапором. Серед них – Росія та Азербайджан. Та їхні пропозиції Жан навіть не розглядав.

 «Погляд часу» №40-30.09.2021

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *