Дитяча впертість

Дитячі капризи – результат неправильного виховання.

Дитяча впертість

Дитяча впертість – дуже поширене явище. Висловлювання типу «я не буду…», «не хочу…», «мені не треба…» батьки часто чують від синів та доньок. У деяких випадках впертість дитини доводить дорослих до істерики, вони починають кричати і намагаються пояснити малятам, що така поведінка нестерпна. Як боротися з дитячою впертістю?

У два-п’ять років діти починають сприймати себе як окрему особистість, вони вимагають не лише опіки, а й прагнуть самостійності. Вони мають власну думку і намагаються її відстояти. Ось тут і проявляється впертість. Не можна стверджувати, що ця риса погана, адже впертість – один зі способів утвердження себе, як особистості.

Дитяча впертість найчастіше виникає через надмірну батьківську опіку або, навпаки, через зневажливе ставлення дорослих до дитячого прагнення бути самостійними. Дехто вважає, що впертість – це прояв характеру або ж генетичний родинний «спадок», та це не завжди так. Причин виникнення цієї риси поведінки багато: приклад батьків, якщо вони постійно сперечаються і не мають спільної думки; прояв самоствердження; вираження негативних емоцій, які накопичилися упродовж тривалого часу. Вперта поведінка – це якщо син чи донька суперечать батькам постійно. Винні у цьому не діти, а дорослі, бо не можуть чи не вміють сформувати чіткі правила.

Психологи спростовують думку про те, що вперті діти частіше стають успішними в житті. Над цією рисою треба працювати, але у жодному разі не викорінювати, адже дитячі капризи – це результат неправильного виховання. Батьки мають навчитися справлятися з впертістю. Треба спокійно розмовляти з малюками, давати їм свободу, але бути завжди поряд.

Не забувайте про те, що дітей треба хвалити, давати право вибору, а головне – показувати гідний приклад. Це навчить синів та доньок правильно виражати свої емоції, а не вперто доводити своє, навіть якщо неправі.

Як сприймати дитячу впертість?

Не фіксуйте на цьому увагу. Не погоджуйтеся з дитиною тільки заради того, щоб вона від вас відчепилася. Часто поведінка дітей заводить батьків у глухий кут, вони кричать, а деколи можуть вдарити сина чи доньку.

Так от, ніколи не застосовуйте силові методи у вихованні дитини. Не демонструйте свої моральні та фізичні переваги, адже це розвине у неї комплекс неповноцінності. Перш ніж звинувачувати у чомусь своїх нащадків, подумайте, чи не виявляєте впертості ви?

Перемогти дитячу впертість допоможе захоплива гра. Уявіть себе на місці дитини, подивіться на світ її очима. Можливо, в деяких ситуаціях впертість – це єдиний варіант для дитини висловити власну думку.

Психологи стверждують, що впертість – явище природне. Якщо маля постійно погоджується з дорослими, на все реагує спокійно, це означає, що воно не має власної думки. Почуйте бажання своїх дітей. Впертість дошкільнят пояснюється їхнім віком, а з впертими підлітками треба вчитися домовлятися.

«Погляд часу» №43-20.08.2020

Читайте також: Як справитись з гіперактивною дитиною?

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *