«Екіпаж»: історії зі зйомок

40 років культовому фільму  «Екіпаж» – на екрани він вийшов у 1980 р. Хто зі знаменитих акторів не зміг у картині зіграти і чому режисер не вірив у карколомний успіх фільму?

«Екіпаж» (первісна назва «Запас міцності») прийнято називати фільмом-катастрофою. Щоправда, за словами самого Олександра Мітти, нічого подібного він знімати не збирався.

– Я хотів поєднати в картині відразу кілька жанрів – катастрофа, комедія, мелодрама, – говорив режисер. Це чотири різні фільми – мелодрама, романтична комедія, побутова драма і казка. Вони поєдналися, і вийшов фільм.

Мелодраматична лінія втілювалася історією героя Анатолія Васильєва, який зіграв Ненарокова.

– Дружина, яка не любить чоловіка, несумісність, яка лежить в основі їх подружнього конфлікту, – розповідав режисер. – Він її не влаштовує як чоловік. Потім, коли вона знайшла собі чоловіка, такого козла абсолютного, усе стало добре, і вона стала добра. Хоча всередині все одно така ж змія…

Романтичний сюжет втілювали герої Леоніда Філатова та Олександри Яковлевої.

– У кожного з героїв своя життєва невдача. І вони, об’єднавшись у таку казкову команду, як три богатирі, на килимі-літаку врятували людей від дракона. Ідея була така, – ділився Олександр Мітта.

Спочатку виконувати головні ролі у картині повинні були зовсім інші актори.

Так, на льотчика-ловеласа був затверджений Олег Даль. Але у найвідповідальніший момент він заявив, що зніматися не може.

– Олег – він тендітна людина, – розповідав Олександр Мітта. – Саме у той час у нього були нервові перевтоми від попередніх картин. І лікар, який його спостерігав, сказав, що йому треба на два-три місяці зробити зупинку. А це було неможливо. І тоді з дозволу Даля я покликав Філатова.

Роль командира екіпажу призначалася для Олексія Петренко. Але йому не сподобався сценарій, і він зніматися відмовився. Замість нього затвердили Георгія Жженова.

На роль другого пілота Ненарокова блискуче пройшов проби Микола Караченцов. Але у нього був дуже щільний графік,  Олександра Мітта це не влаштувало. Так у картині з’явився Анатолій Васильєв.

Складніше всіх виявилося знайти актрису на роль стюардеси Тамари.

– Із нею у нас були суцільні невдачі, – згадує Мітта. – Олена Проклова, яку я хотів знімати, відмовилася. Був і інший варіант – Догілєва. У неї були хороші проби, і вона прекрасно зіграла б, але тільки це зовсім інший характер.

Олександра Яковлєва трапилася на очі режисерові абсолютно випадково.

– Вона стояла в коридорі студії і плакала – її не затвердили на якусь роль, – розповів Олександр Мітта. – Я її побачив – думаю, хто ця красива актриса, а у нас не пробувалася? Ми покликали її в групу, і оператор Шувалов сказав, що саме так і представляв героїню.

Щоправда, ректор, де вчилася актриса, попередив директора картини, що той ще намучиться з її характером.

Розповідає директор картини: «Звичайний знімальний день. Саша входить в павільйон, а на ній плаття з іншої сцени. Режисер зупиняє зйомку: “У чому справа?” “Художник по костюмах веліла”, – похнюпившись, як слухняна школярка, відповідає Саша. Мітта, страшно вилаявшись, біжить до художника по костюмах: “Ти чому така-сяка зриває зйомку?” “І я їй сказала те ж саме, – збліднувши, виправдовується художниця, – але актриса заявила, що це плаття попросили ви …”

Ну не стерва чи? Потім якось попросили її заїхати на студійній машині за Васильєвим. “Обов’язково”, – пообіцяла вона. Але в “Домодєдово” приїхала одна і безтурботно сказала: “А мене про це ніхто не просив”. Зйомки були затримані.

– Так, вона примхливою була… Такою і залишилася… – зізнається Олександр Мітта. – У неї своє уявлення про те, що добре і погано. Але працювати з нею було нескладно. Працювала вона дуже добре, була дуже дисциплінована.

Зйомки постільної сцени Яковлевої далися легко. Вона практично не соромилася, роздягалася на знімальному майданчику. Чого не можна було сказати про Леоніда Філатова.

– Леонід Філатов виявився таким сором’язливим хлопцем, що навідріз відмовився роздягатися, – згадує режисер. – Під ковдрою він лежав у джинсах, і тільки в одному дублі – у трусах.

За словами Олександра Мітти, він не припускав, що картину буде чекати такий грандіозний успіх, який розтягнеться на багато років.

– Ні, для мене цей фільм був узагалі не тим, чим він виявився для глядача. Хоча перші три дні кінозали були порожні. Що було досить рідко для того часу.

А потім сарафанне радіо зробило свою справу, і публіка повалила, – розповідає Олександр Наумович. – І вже тоді не можна було вигнати народ із зали. І картина йшла пів року на екранах до повного стирання. Фільм для прокату купили 92 країни. Глядач же захоплюється фільмом уже не одне десятиліття.

«Погляд часу» №28- 09.07.2020    

Читайте також: Як знімали фільм «Біле сонце пустелі»