Головне досягнення у моєму житті – сім’я

Станіслав Боклан

Станіслав Боклан – український актор театру і кіно, народний артист України. Він універсальний актор, однаково прекрасний і в комедійній образі, і в драматичному. Обожнює риболовлю, онука і володіє чудовим почуттям гумору.

Станіслав Боклан родом із м. Брусилів, Житомирської обл., зростав у простій трудовій сім’ї, яка не має стосунку до мистецтва. Про те, як потрапив у професію, розповідає: «У дитинстві нічим не захоплювався, ні на які гуртки не ходив, навіть не знав, що є така штука, як театральний інститут. Я абсолютно випадково туди пішов, за компанію. У перший рік вирішив вступати і не пройшов, мені поставили двійку за акторську майстерність. Наступного року я вже знав, що таке театральний інститут, ходив на підготовчі курси, займався і вступив».

Навчався Боклан у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого.

Окрім акторської діяльності Станіслав Боклан деякий час займався педагогікою у рідному інституті. Однак, швидко усвідомивши, що це не його, залишив викладання: «Я спробував і відмовився від цього. Дивний із мене педагог… Складно навчити тому, що і сам до кінця не знаєш. Особливого захоплення цей процес у мене не викликав».

Першою професійною сценою артиста став Донецький обласний драматичний театр у м. Маріуполь. Тут Станіслав прослужив десять років. А у 1994 році перейшов у Київський Академічний Молодіжний театр, де грає і донині.

У молодості артист не знімався у кіно і лише після розпаду Радянського Союзу став з’являтися на екрані.

Станіслав Боклан
Кадр з фільму “Слуга народу”

Про свій дебют Станіслав розповідає: «Найперший мій кінодосвід – невелика роль Стівена Райта у фільмі «Репортаж» (це був 1995 рік). Помічати ж мене стали після серіалу «П’ять хвилин до метро», де я зіграв директора клініки, до якої влаштовується на роботу героїня Марини Могилевської. Серіал мав великий успіх, і мене тут же запросили на проект «Сестри по крові». Стали впізнавати у метро, в автобусах, у магазинах – прийшла «побутова популярність». Усього у фільмографії актора близько 90 ролей у різножанрових картинах.

«Найперший мій кінодосвід – невелика роль Стівена Райта у фільмі «Репортаж» (це був 1995 рік).
Помічати ж мене стали після серіалу «П’ять хвилин до метро», де я зіграв директора клініки, до якої влаштовується на роботу героїня Марини Могилевської.
Серіал мав великий успіх, і мене тут же запросили на проект «Сестри по крові».
Стали впізнавати у метро, в автобусах, у магазинах – прийшла «побутова популярність»

А у цьому році Станіслав Володимирович Боклан постав у новому амплуа в якості члена журі гумористичного шоу «Ліга Сміху»: «Дивитися «Лігу сміху» по телевізору і самому стати частиною цього проекту – дві різні речі. У цей проект я прийшов, щоб у чомусь стати у нагоді хлопцям. Просто сидіти і протирати штани у кріслі – не моє. Я хочу брати активну участь і готовий на все. Якщо команди захочуть, щоб я став на голову чи спародіював Зеленського, наприклад, я постараюся це зробити».

У Станіслава Боклана є сім’я, якою він дуже дорожить. Однак акторові увесь час доводиться обирати між роботою і щасливими хвилинами спілкування з близькими: «На жаль, сьогодні, як і декілька десятків років тому, вибір цей постійний і поки що на користь роботи. В акторів же як? Звуть зніматися – треба відгукуватися. Інакше перестануть кликати… І все ж я не забуваю про те, що у мене є сім’я, і увесь вільний час присвячую їй».

«Головна людина у моїй родині – Наталія Іванівна Кленіна, дружина. У мене є дружина, діти, онук, тому буде з ким зустріти старість. Про те, що служив у театрі, забудуть наступного дня. Про те, що знімався у кіно, – як тільки там перестане миготіти моя фізіономія. Не можна все життя присвячувати тільки роботі. Потім вона закінчиться, озирнешся – а поруч нікого немає. Але усвідомлення цього прийшло, звичайно, з віком».

Станіслав Боклан
Станіслав Боклан з дружиною – Наталією Кленіною
«Головна людина у моїй родині – Наталія Іванівна Кленіна, дружина.
У мене є дружина, діти, онук, тому буде з ким зустріти старість.
Про те, що служив у театрі, забудуть наступного дня.
Про те, що знімався у кіно, – як тільки там перестане миготіти моя фізіономія.
Не можна все життя присвячувати тільки роботі.
Потім вона закінчиться, озирнешся – а поруч нікого немає.
Але усвідомлення цього прийшло, звичайно, з віком».

Діти Боклана вже дорослі. По стопах батька ніхто з них не пішов: «Мій прийомний син дуже відома у своїй сфері людина, він – ді-джей. А донька від іншого шлюбу – кастинг-директор у продакшн-компанії. А Кирило навчався на телережисурі, але його завжди тягнуло до музики. Я радий, що ніхто з дітей не пішов в акторську професію».

Своїми методами виховання артист ділиться: «Я міг бути різним. Якщо що – і ременем махав. Виключно, щоб налякати – рукоприкладством ніколи не займався. Ясна річ, у мене є своє бачення життя, не завжди зручне для дітей. Але вони, як усі нормальні люди, не користуються моїми порадами, вчаться на власних помилках». Єдиний член сім’ї, якому від Станіслава Боклана дістаються лише «пряники» – обожнюваний онук Демид.

 

Висловлювання Станіслава Боклана

Про ролі. «Мої улюблені ролі – це ті ролі, які я в цей день граю. Я по-іншому не можу».

Про театр і кіно. «Це – як порівнювати, кого більше любиш, доньку чи сина. Це дуже різні професії і справи. Мені однозначно цікава моя робота кіноартиста і точно також подобається робота у театрі, я їх не розділяю».

Про життєві правила. «Перш за все, треба завжди залишатися самим собою. Пам’ятати, що негідник – це не національне питання, а загальнолюдське. Намагатися тримати слово, щоб люди знали: якщо ти пообіцяв бути там, значить, будеш. Завжди відповідати за свої слова, а не так: сьогодні сказав – завтра від сказаного відрікся. Ніколи не лізти з оцінками і порадами, поки тебе не питають. Так я і роблю. Але якщо запитують, відповідаю чесно, тому люди мені довіряють, принаймні, я так думаю».

 

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest