«Господарська» психологія

«Господарська психологія
«Господарська» психологія

Наздогнати і перегнати – такий підхід до ведення господарства демонструє чимало людей. Прагнучи бути не гіршими, ніж інші, приміром, засадити город та заготувати на зиму більше за сусідів, ми навіть не намагаємося усвідомити, що нам стільки не треба. Тривалий час такою була і я.

Сусідка прийшла і хвалиться, що закрила 200 л томатного соку! То заготую триста! Скільки кущів помідорів висадила кума? Сто? А в мене аж чотириста. Хай знає! Потім починається сезон консервування. Кожен маринує, стерилізує, шукає банки, яких завжди не вистачає. А потім усі хваляться, хто заготував більше. Але зізнаймося чесно, що далі? Консервація стоїть роками, аж кришки іржавіють. Нарешті вирішуємо навести лад у льоху. Піднімаємо на поверхню десятки банок, уміст викидаємо, і у новому сезоні знову використовуємо банки для консервації. Чи її з’їдять? Не факт. І не хоче визнавати власниця 400 кущів томатів, що не треба їй стільки. Адже справа не у цьому, а в тому, щоб було більше, ніж в інших. І ніби й праці своєї шкода, але куди ж його подіти, як уродить? Звісно, заготовляти. Передусім звільніться від стереотипів. Хтось хоче встановлювати рекорди? Будь ласка. Відповідайте, що цінуєте час та сили і марними справами не займаєтеся. Підрахуйте хоч приблизно, скільки й чого у вашій родині споживають за зиму. У сім’ї люблять консервовані помідори і салати з баклажанів, але не їдять варення? То не робіть його. Та й дочка навчила мене розуму. Спочатку я сердилася, що купує дітям пюре в баночках, інші готові продукти. А вона: “Мамо, присвячуйте час спілкуванню з близькими, а не витрачайте на безкінечну роботу”. І я подумала: хай купує готове, але ж вона увесь час займається своїми дітьми: грається, читає, малює, складає пазли. А скільки часу я втратила, намагаючись комусь довести, що ідеальна господиня, мама, дружина… Скільки уваги недодала дітям! Усе робила сама: мила, прала, готувала, шила, на городі поралась. Однак натомість майже не мала часу на спілкування з дітьми, книжечки їм читала коли-не-коли, бо щодня падала з ніг від утоми. І кому ці жертви були потрібні? Причому донька натякала мені на це і раніше. Бувало, прийду від сусідки засмучена і кажу з докором: “Доню, якби ти бачила, як у Любки чисто. Ото хазяйка!” А вона: “Так Любка ж, мабуть, і букви позабувала”. Тоді для мене це не мало значення, а тепер розумію: сусідка – і справді обмежена людина, яка нічим не цікавиться, крім порядку вдома. Чого на неї рівнятись? А скільки років я тримала гусей, м’ясо яких ніхто з дітей їсти не хотів. І все присягалася собі, що це востаннє! Доки ще жили у селі, купували завжди по дві свинки. Нам із головою на родину вистачило б і однієї, але ж люди тримають більше… У результаті другу свиню завжди за безцінь продавали перекупникам, бо м’яса стільки зберігати було ніде, а консервоване рідні не їдять… А скільки гною за тими свинями виносила, скільки варила їм! І заради чого?

Ніна Коваль

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *