Головне – не перетримати у теплому гнізді
Ви знаєте, як орлиця вибирає батька для своїх дітей? З дерева чи куща вона відламує гілочку, бере її в дзьоб, піднімається у височінь і починає кружляти. До самки злітаються орли, тоді вона кидає гілочку вниз, а сама спостерігає. І ось якийсь орел підхоплює гілку, не давши їй впасти, а потім приносить до самки дуже обережно, з дзьоба в дзьоб. Орлиця бере гілку і знову кидає вниз, самець знову її ловить і приносить їй, а вона знову кидає… І так повторюється багато-багато разів. Якщо протягом певного часу й неодноразових падінь гілки орел щоразу підхоплює її, самка вибирає його, і вони паруються.
Потім пара орлів із жорстких прутів в’є гніздо десь високо на скелі. Коли каркас готовий, мама з татом починають видирати дзьобом зі своєї плоті пух і пір’я. Цим вони покривають гніздо, роблять його м’яким і теплим. У таке м’яке й тепле гніздечко орлиця відкладає яйця. Коли з’являються орлята, батьки прикривають їх своїм тілом, поки вони не зміцніють. Затуляють крилами від дощу, від палючого сонця, носять воду, їжу. У пташенят починає рости пір’я, міцнішають крила та хвіст.
І ось орлята вже оперилися, хоча ще маленькі. Тоді мама з татом бачать, що вже час. Тато сідає на край гнізда і починає бити по ньому крилами: лупить, б’є, трясе гніздо. Для чого? Щоб вибити все пір’я і пух, аби залишився тільки жорсткий каркас із гілок. А пташенята не розуміють, що ж сталося: адже матуся і татусь були раніше такі лагідні й дбайливі. Мама у цей час сідає десь метрів за п’ять від гнізда, щоб пташенята її бачили. На очах у пташенят починає їсти рибу, яку тільки що зловила. Пташенята у гнізді кричать, пищать, не розуміють, що ж сталося, адже раніше все було по-іншому. Мама з татом їх годували, поїли, а тепер – гніздо стало жорстке, пір’я і пуху немає, а ще батьки самі рибу їдять, а їм не дають.
Що ж робити? Їсти ж хочеться, треба вибиратися з гнізда. І тоді пташенята починають робити рухи, яких вони ніколи раніше не робили. Вони починають вилазити із гнізда.
Ось орлятко вивалюється, таке незграбне, ще нічого не вміє, нічого не знає. Пташеня зривається з височенного схилу, черевом по ньому їде, а потім падає у прірву. І тут тато (той, який ловив колись гілочки) кидається вниз і ловить собі на спину орля, не давши йому розбитися. І потім на спині він піднімає його знову в незручне гніздо, і все починається спочатку. Пташенята падають, а батько їх ловить.
І ось у якийсь із моментів падіння орлятко починає робити рух, якого ніколи раніше не робило: воно розправляє на вітрі свої бічні відростки-крила і починає летіти. Так орли вчать своїх пташенят. І як тільки пташеня навчилося літати, батьки беруть його із собою і показують місця, де водиться риба.
Це дуже хороший приклад того, як нам виховувати своїх дітей. Як важливо не перетримати їх у тепленькому гніздечку. Як важливо не перегодувати їх рибою, коли вони і самі вже можуть її ловити. Але з якою турботою ми повинні навчити їх літати, присвячуючи цьому і свої сили, і свій час, і мудрість, і навички!
Недарма самка вибирає самця, кидаючи гілочку. Вона ж не хоче, щоб її діти розбилися. Вибери недбайливого татуся без перевірки, а потім дітей недорахується. В орлів і так пташенят мало, одне чи два. Майже, як у людей.
Читайте також: Як виростити дитину багатою і успішною
«Погляд часу» №21-21.05.2020
