Григорій Верьовка: із великим українцем мріяв заспівати Пол Маккартні

Українського диригента і композитора Григорія Верьовку за радянських часів знав увесь музичний світ. Хор його імені з 1943 р. із тріумфальним успіхом поширював серед мільйонів шанувальників українську народну пісню. Записи хорових пісень на пластинках «Мелодія» розліталися моментально. Один з учасників легендарної ліверпульської четвірки – Пол Маккартні – мріяв заспівати зі знаменитим колективом. Ця співпраця не встановилася лише через тодішні обмеження в контактах радянських громадян з іноземцями.

Григорій Верьовка

Цей творчий колектив був єдиним в Україні, який зумів досягти такого успіху. Іспанія, Австрія, НДР, Франція, Португалія, Нідерланди, Мексика, Коста-Ріка, Чехія, Канада, Монако – це лише частковий перелік держав, які радо зустрічали артистів хору ім. Григорія Верьовки, щойно відкрилися кордони.

Важке дитинство і консерваторія екстерном

У майбутнього відомого композитора і хормейстера Григорія Верьовки було злиденне дитинство. Народжений на Чернігівщині, хлопчик зростав у сім’ї з дванадцяти дітей. У таких умовах навчання музиці вимагало неймовірного прагнення і напористості. І Григорій не боявся труднощів, старанно навчаючись співу й опановуючи народні музичні інструменти.

Любов до народної української пісні прищепила дитині матір, вона постійно наспівувала популярні мотиви. Із 10-річного віку Гриша співав в архієрейському хорі. Уже на той момент ніхто не сумнівався в обдарованості хлопчика музичним талантом. Вищу музичну освіту Григорій отримував уже після революції, паралельно працюючи з хоровими самодіяльними колективами. Це давало хоч якусь можливість вижити в голодні часи і не розлучатися зі справою усього життя.

Звичайно, артисти-самоучки не могли змагатися зі співаками-професіоналами. Але крім коштів для існування, у той період Верьовка отримав цінний організаторський досвід. Керуючи різношерстим колективом простих робітників, він навчився бути керівником, запалював підлеглих і допомагав їм повірити в настільки малоймовірний успіх.

У 1933 р. Григорій Верьовка екстерном закінчив музичну консерваторію й очолив музичну школу, паралельно керуючи хором. Багатоголосий хор і народна пісня так і залишилися його головним покликанням до кінця життя.

Співаки у кирзових чоботях…

11 вересня 1943 р. Рада народних комісарів Української РСР ухвалила сформувати Державний український хор із 134 чоловік: співаків, артистів оркестру народних інструментів та артистів балету. Художнім керівником і головним диригентом був призначений науковий співробітник фольклорного інституту республіканської АН Григорій Верьовка. На той момент у ході Другої світової настав переломний момент: СРСР почав відтісняти фашистів на захід. Хоровий колектив був направлений рухатися з основними фронтовими силами і підтримувати патріотичною піснею бойовий дух.

Найперших виконавців у військових умовах доводилося шукати буквально на вулицях. Бувало, Григорій Верьовка просто підходив до юнаків і дівчат і пропонував прочитати вірш чи станцювати.

Перший склад із шести миргородських співаків, 16 кобзарів і полтавських бандуристів дали концерт у перший же день взяття радянською армією Києва. У залі були присутні три сотні глядачів. Замість народних костюмів на артистах були одягнені розмальовані різнокольоровими ягодами білі сорочки і кирзові чоботи.

Газети у той час повідомляли про терміновий набір артистів, і незабаром без народного хору в Україні не проходив жодний захід. Верьовка робив свою справу з жаром і неймовірним ентузіазмом. Допомагала йому дружина – фахівець хорової справи Елеонора Скрипчинська.

Хор Григорія Верьовки

У 1948 р. Верьовка запрошує в ансамбль студента музичної консерваторії Дмитра Гнатюка. Той спочатку відмовлявся, тому що талановитому співакові його викладач рекомендує виключно сольну кар’єру. Але Григорію Верьовці вдається схилити перспективного виконавця на свою сторону. На аргумент Гнатюка про те, що у нього немає навіть сценічного костюма і штани в латках, Григорій Гурович сказав: «Ти, головне, виходь і посміхайся, а потім швидко за лаштунки». Після цього виступу Верьовка приніс майбутньому видатному оперному виконавцю гроші на перший у його житті костюм. А вже через кілька тижнів повіз студента до Москви на концерт, присвячений ювілею Сталіна. Дмитро Михайлович згадує, як розглянув зі сцени в ложі Мао Цзедуна, і як Сталін запросив вкрай переляканого молодого артиста за стіл… У ту ніч Гнатюк проговорив із Верьовкою до ранку, а на ранок до них дійшла інформація, що Сталін виконанням залишився вкрай задоволений.

Світова популярність

У 1952 р. в Українського народного хору з’явилися нові перспективи – можливість здійснювати закордонні гастролі. Перші ж виїзні виступи до Польщі, Румунії та Болгарії відгриміли під бурхливі овації. Виступаючи за кордоном, хор традиційно виконував народні пісні приймаючої держави її рідною мовою. У підсумку до 60 рр. репертуар колективу налічував понад 50 пісень під авторством 22-х різномовних авторів.

«Уют» №4-21.01.2021

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *