І знову – бабах!

бабах
І знову – бабах!

Після вибухів на ічнянських складах боєприпасів в Україні зосталося лише два великих склади із стратегічними запасами боєприпасів.(Із повідомлень ЗМІ).

Колись на планеті Земля жило собі незалежне Бананове Королівство. І було б воно найнезалежнішим у світі (бо від нього нічого істотного у тім світі не залежало), якби поруч із ним не розміщалося Царство Ведмеже, нахабне й агресивне, яке постійно з кимось та воювало. І в Бананового Королівства шмат землі відхопило, але далі пхатися не могло, бо героїчні війська королівства боляче били по носі. І мали чим бити, бо колишня Велика Імперія Бражки залишила у королівстві величезні склади боєприпасів.

Якось на раді у самого короля зібралися найвищі посадові особи.

– Панове, – розпочав раду король, – у нас важка ситуація на останніх трьох складах. Їх слід або краще охороняти, або виділити більше грошей, аби заховати боєприпаси від диверсантів у підземні сховища. Вирішуймо, що робитимемо.

– Щось робити треба, – зітхнув голова безпеки королівства, бо охорона складів розхлябана, вічно п’яна і для бойових страусів Царства склади вразливі. Пропоную сконцентрувати гроші й надійно захистити склади.

– Гроші! – презирливо пхинькнув перший міністр. – А звідки їх узяти, ті гроші? Армії дай, поліції дай, на ті нещасні школи дай, на сопливі дитсадки дай, на клізми для лікарень – дай! Якщо будемо такими тринькаламами, скоро у найнещасніший офшор ламаного мільярдика не виведеш! Нема грошей!

– Грошей нема, але ж у нас є Національна гвардія, кількадесят тисяч здорованів! Вони, якщо б їх поставити на охорону складів, не лише страусам ноги повиривають, а й крокодилам пащеки порвуть і ведмедям карки скрутять. Зосталося тих три нещасних склади, розмістімо на них по дві тисячі нацгвардійців. І ведмеді назавжди забудуть про можливість перемоги над нами.

– То так і зробімо, – радо погодився король. – Справді, для чого ми на них банани тратимо? Хай користь королівству принесуть!

– Воно то так, – зітхнув перший міністр, – але ви ж знаєте, що Міжнародний грошовий фонд вимагає, аби ми вдвічі підвищили ціну на банани. І підвищити мусимо, бо тепер заокеанський факсик вартує 27 наших бананчиків, а без кредиту цього фонду вартуватиме всі 100. Тут уже зміною династії пахне. А ось піднімемо ціни – народ пошумить та й затихне, якщо нацгвардія буде у столиці, а не біля складів. Тут нам без неї ніяк, інакше – зміна правлячої династії.

– І так гаряче, і тут пече, – скрушно махнув рукою міністр оборони.

Раптом удалині почулися глухі звуки вибухів, і цієї ж миті заспівав мобільний телефон короля.

– Слухаю! – обізвався король. – Він вислухав повідомлення, важко зітхнув і поклав телефон на стіл. – Панове, у нас зосталося лише два склади…

Ярослав Борсук

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *