Її називають співачкою поза часом і простором

Тамара Гвердцителі

Дійсно, гастролі Тамари Гвердцителі з величезним успіхом проходять по всьому світу, її чудовий голос радує слухачів на декількох континентах. Вона виконує пісні на восьми мовах: грузинською, російською, французькою, італійською, іспанською, англійською, українською, івритом. Дитинство і юність співачки пройшли у Тбілісі, а у різні роки життя її домом ставали то Нью-Йорк, то Париж, то Бостон. Її талант і краса – у розквіті, концерти супроводжуються незмінними аншлагами. У цьому році Тамара Гвердцителі відзначила 55-річний ювілей.

– Тамаро, Ви пам’ятаєте свій дебют на сцені?
– Мій перший виступ у якості солістки хору відбувся у дитячому саду. Вдома у мене до цих пір зберігається блакитне платтячко, зшите мамою до цього дня. Мені було три роки, а братові – два, коли ми з ним дуетом співали на зйомках дитячої телевізійної програми. У 12 років я написала як композитор свою першу дуже трагічну пісню і присвятила її однокласниці, яка пішла з життя. Уже в першому класі давала фортепіанні концерти, а в 9 років була прийнята у перший у країні вокально-інструментальний дитячий ансамбль «Мзіурі» («Сонячний»), створений при Тбіліському Палаці піонерів.

Тамара Гвердцителі
Тамара Гвердцителі в дитинстві

– Ваше походження не менш космополітичне, ніж Ваш спосіб життя: батько – нащадок грузинських аристократів, мати – внучка рабина одеської хоральної синагоги, під час війни потрапила до Грузії. У вас поєдналися дві стародавні культури – єврейська і грузинська. Що у спадок дісталося від мами, а що від батька?
– Із дитинства моя єврейська мама вчила мене не заривати талант у землю. Але у той же час я отримала класичне грузинське виховання, що пропонує жінці повністю присвятити себе вдома. Я намагалася поєднати непоєднуване: продовжити кар’єру і зберегти сім’ю. Тоді допомогти зголосилася мама. Вона жила з нами. Готувала, стежила за будинком і дитиною. Це дозволило мені вже через півроку після пологів виїхати на перші гастролі. Мама допомогла і допомагає мені здійснитися у цьому житті, стійко перенести його удари і навчитися нормально сприймати перемогу. Про нмаму мої найкращі і ніжні слова. Вона навчила мене любити музику і розуміти прекрасне! Вона привела мене у «Мзіурі», а у 17 років, коли я «рвалася» у театральний інститут, мама наполягла на моєму вступі до консерваторії. Ми з нею дуже схожі за світовідчуттям і музичністю.

Тамара Гвердцителі
Тамара Гвердцителі в юності

– Ви співаєте на різних мовах. І на стількох же говорите?
– Сьогодні я співаю на грузинській, російській, українській, івритом, французькій, англійській, іспанській та італійській мовах. Думаю і розмовляю грузинською і російською – упереміш. Я говорю також англійською, французькою. Природно, у консерваторії ми вивчали італійську мову – неможливо музиканту не відчувати італійську мову. Я ще розуміють іврит, тому що дуже багато пісень співаю на івриті, давньоєврейською.

– У 91-му році ви познайомилися з композитором Мішелем Леграном. Яку роль зіграла ця зустріч у Вашому житті?
– Тоді був досить складний період для моїх ровесників. Усі ми стояли перед великим вибором. Я опинилася у Парижі у той момент. І мені пощастило, що Легран прослухав мої касети і погодився зі мною зустрітися. Він сильно вплинув на моє творче життя. Поруч із ним остаточно відчула себе серйозним музикантом.

– Син успадкував творчу натуру? Чим він займається?
– Сандро – улюблений і єдиний син. Коли у щільному гастрольному графіку з’являється віконце, я обов’язково до нього лечу. Ми ходимо у кіно, у музеї, просто гуляємо. Син багато мені розповідає і чекає поради. Для мене це важливо. Спілкуючись із ним, я бачу світ його очима і забуваю про прожиті роки.

Тамара Гвердцителі
Тамара Гвердцителі і син Олександр

– Ви віддаєте гастролям більшу частину Вашого часу. Чи відчуваєте Ви якусь рутину на сцені? Концерти проходять по запланованому сценарію, чи Ви віддаєте перевагу імпровізувати?
– Мої концерти, як правило, – це імпровізація. Саме імпровізацією й унікальний кожен концерт. Адже виступ – не тільки артист на сцені, а й зал для глядачів, та енергія, яку публіка нам повертає. Іноді музиканти навіть не знають, яка буде наступна пісня, оскільки у програмі щось змінилося. І я їм через сцену кричу: «Тональність, наприклад, ре мажор». Музиканти відразу розуміють, що я від них хочу, тому що з деякими з них ми вже 10-12 років працюємо разом. Природно, вони вже по погляду ре мажор або сі бемоль усе розуміють (сміється). І в цьому полягає справжня творчість. У концерті є ця неповторність, сила миті.

Тамара Гвердцителі
Тамара Гвердцителі в серіалі “Будинок зразкового утримання”

– Дивлячись на вас із боку, багато хто думає: «Яка щаслива! Небожитель – красива, розумна, талановита. Ви бездоганні у всіх проявах. Поділіться секретом своєї краси.
– Рецепт краси? Ніяких божевільних дієт не дотримуюся. Інакше, як кажуть в Одесі, нічим співати. Не бігаю по три-чотири години на день. Краще цей час проведу біля рояля. Кажуть, я справляю враження щасливої, але у мене багато проблем – як і у будь-якого з нас. Але я намагаюся отримувати від життя насолоду. Займаюся творчістю, в якому «розчинилася». Улюблена справа – це таке щастя! Напевно, це і є рецепт краси і довгої молодості.

– Що вам допомагає у житті?
– Сонце і країна, у якій я народилася. Ну і гарт, школа, те, що змолоду накопичує людина. Напевно, допомагає жіночий, але сильний характер. Я не знаю, чи професія на мені відбилася, чи характер визначив вибір професії.

– Якими якостями повинен володіти чоловік, щоб вам сподобатися?
– Мій ідеал чоловіка – той, хто готовий заради мене піти на  якісь жертви. І пожертвувати він повинен найдорожчим. Той, хто думає, що любов – це бесіди за столиком у ресторані, «годинка і по домівках», як говорила Марина Цвєтаєва, не мій герой.

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest