Ірина Мірошниченко: «Хочу старіти зі своїм власним обличчям»

Ірина Мірошниченко
Ірина Мірошниченко: «Хочу старіти зі своїм власним обличчям»

Цьогоріч Ірині Мірошниченко виповниться 77 років. У улюбленої багатьма поколіннями глядачів загадково красивої та глибокої актриси попросили поради: як жити у злагоді з собою, не впадаючи в паніку від кожної нової зморшки?

– Ірино Петрівно, ви народилися під час війни. Чи збереглися спогади чи сімейні перекази про неї?

– Батьки розповідали, як мама поїхала на побачення до тата у підмосковну Кубинку, де він служив, їм дозволили переночувати у землянці. Вранці тато вибігає, а нікого з солдатів немає. Вночі прорвалися німці, полк підняли по тривозі і відправили у бій під німецькі танки.

З нього мало хто повернувся. Приїзд мами і та землянка батька врятували. Та й мене б не було – вони мене у ту ніч і зачали.

– А які пам’ятні історії пов’язані у вас з дитинством?
– Ось одна з них. Ми жили на Тверському бульварі. Одного разу, повертаючись зі школи, я побачила кудлате цуценя, яке притиснулося до стіни будинку. Перед ним півколом натовп і міліціонер посередині. Ви уявляєте таку картину сьогодні? Щоб народ усім світом обговорював, як прилаштувати цуценя у хороші руки, а поліцейський його охороняв би. Я побігла за мамою – і ми цуценя взяли до себе. Це було щастя. Щеня жив у нас під столом і виріс у величезного пса.

– Наскільки для вас важливі популярність, впізнаваність?
– Ну, зовсім юні мене вже не впізнають, тому що не бачили моїх фільмів, не бувають у театрі. Не можу сказати, що сильно від цього страждаю, тим більше ще досить тих, хто мене пам’ятає, впізнає і навіть вітається на вулиці. Як на мене, у будь-якому віці приємно чути на свою адресу добрі і щирі слова. Але це не привід вивертати душу. Часом читаю інтерв’ю актрис, яких знаю і поважаю, де вони вивертають навиворіт особисті історії. І знаєте, мене це обурює. Особисті стосунки двох належать тільки їм і повинні залишатися таємницею. Так мене виховали.

Ірина Мірошниченко

– Чи вважаєте ви себе красивою?
– Приховане бажання виділитися було присутнє у мені з дитинства, я з цим дуже довго жила. Але впевненості, що я красива, у мене немає і не було. Ні, красивою я себе ніколи не вважала – навіть у ті часи, коли я була красивою.

– Зараз жінка має масу можливостей залишатися молодою мало не до старості. Як ви ставитеся до пластичної хірургії?
– Багато років тому я вирішила, що ніколи пластичних операцій робити не буду. Я хочу дорослішати і старіти зі своїм власним обличчям. Адже навіть якщо ти, використовуючи останні досягнення медицини, законсервуєш зовнішні риси, все інше – вираз очей, душа, переживання, відчуття тіла – зафіксувати неможливо. Виходить величезна невідповідність зовнішнього і внутрішнього. Дисонанс! І потім, ви помічали, що пластичні операції роблять людей схожими один на одного, як манекени. Я цього точно не хочу.

– А як щодо здорового способу життя?
– У мене чимала кількість болячок, які потрібно тримати у нормі, щоб мати можливість повноцінно працювати. Та й раніше я не пила, не курила, не любила богемні збіговиська. Я за здоровий спосіб життя, хоча ніякої системи харчування чи фізичних вправ у мене немає. Просто я дуже багато працюю. Ось мені б відпочити хоч би день, а завтра у мене знову репетиція. Значить, я повинна взяти себе у руки, прийняти душ, з’їсти свою кашу, нафарбуватися, сісти перед глядачами як огірочок і зробити вигляд, що все чудово.

Ірина Мірошниченко

– Розповідають, ви велика любителька подорожей.
– Тільки не з рюкзаком. Похід у гори, сплав по річці, юшка біля багаття – це точно не для мене. Обожнюю круїзи на комфортабельному кораблі. Нові зустрічі, враження, можливість відпочити від шаленого ритму. Стояти на палубі і бачити, як летить піді мною вода і біжать повз берега, спостерігати захід сонця і світанки… Ось це моє.

FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *