Істерика у дитини: що робити?
Плач, крик, качання по підлозі та розмахування ногами та руками – так найчастіше проявляються дитячі капризи. Іноді такий стан доходить до того, що діти кусаються, б’ються головою об стіну і можуть навіть заподіяти шкоду собі чи іншим. Вгамувати малюка у цю мить – справа не з легких. Єдине, що вас має втішити – істерики періодично трапляються майже у всіх дошкільнят.
Що ж робити батькам та дорослим у випадку дитячої істерики?
1. Якщо малюк влаштував істерику для досягнення бажаного – не поступайтесь.
Виконуючи дитячі бажання, дорослі закріплюють таку форму поведінки. Якщо ви почнете ігнорувати такі моменти, малюк заспокоїться і зрозуміє, що це не приносить бажаного.
2. Будьте поруч. Якою привабливою не виглядала б ідея просто вийти з кімнати, коли дитина у стані істерики, не робіть цього. Малюк у цій ситуації не зробить правильних висновків (занадто малий). А от відчути себе покинутим та самотнім – зможе.
3. Якщо ж у дитини зараз вікова криза і капризи виникають часто, то намагайтеся не допускати провокуючих ситуацій. Дорослим слід уникати прямих вказівок, наприклад: «Одягайся, ми йдемо гуляти!» Необхідно створити для малюка ілюзію вибору: «Хочеш погуляти в парку або у дворі?», «Ми йдемо на гірку або в пісочницю?»
4. Спробуйте відволікти увагу дитини на щось цікаве. Це може бути іграшка, пейзаж чи книжка.
5. Візьміть за звичку відзначати гарну поведінку дитини. Заохочуйте малюка похвалою й увагою до нього.
6. Дайте можливість дитині вибачитися. Малюк найчастіше після істерики починає розуміти, що був не правий. Покарання має бути чисто символічним. Дитина повинна сама розуміти, що зробила неправильний вчинок, а ви готові прийняти її вибачення.
7. «Заговоріть зуби» дитині. Визначивши, що злість і обурення малюка може перерости в істерику, починайте говорити з ним… Говоріть про що завгодно, тільки не давайте отямитися.
8. Придумайте ліки від поганого настрою. Нехай це будуть якісь улюблені для дитини солодощі, які недоступні щодня. Такі «ліки» навчать дитину контролювати свої емоції. Коли чадо вередує – запропонуйте «ліки». Головне: дитина повинна знати: якщо ці ліки не подіють – вона більше їх не отримає.
