Казка про Геометричніi фігури

 

 

На краю світу дуже давно була країна Математика. А була вона зовсім маленькою. Усього кілька міст.

І міста в цій країні були особливими. В одному жили цифри, в іншому знаки, у третьому геометричні фігури.

От ця історія відбувалась саме в третьому місті.

Кожна фігура, яка тут жила, була унікальною. І ніхто з мешканців цього міста ніколи не хотів зайняти місце іншої. У Трикутника було найбільше прихильників, адже саме з трикутників можна зробити квадрат, прямокутник чи ромб. Навіть пихата Трапеція з повагою ставилась до старого й мудрого Трикутника. А його молодші шанувальники Квадрат, Ромб і Прямокутник завжди питалися в старого вчителя поради.

З іншого боку вулиці жили Коло, Овал і Еліпс.

Та найцікавішими фігурами міста, яких усі дуже любили за веселу вдачу, були Серце й Зіронька. Ці подружки не давали сумувати нікому в місті. Були вони нерозлучними і всі дні та вечори проводили на вулиці. Удень порівнювали хмарини з фігурами, а ввечері спостерігали за небесними зірками і сперечались, яка з них сяє яскравіше.

Ось так і проходило життя в цьому містечку, поки одного ранку не сталося біди.

Коло вирішило зайти до свого сусіда Еліпса, а того не виявилося вдома.

– Де ж він може бути? – питали один одного фігури на площі міста.

– Куди він подівся?

– Його й замінити не можна. З двох кіл ніколи не вийде еліпса. Та й з Овала теж. Хіба що він поправиться, – сказало Коло.

– Висновок один. Треба йти й шукати нашого товариша, – сказав Трикутник.

– Але де? Але як? – заклопотались Серце й Зіронька.

– За містом, – відповів Трикутник.

Усі зібралися біля місцевих воріт. Ніхто з фігур уже й не пригадував, що твориться за межами їхнього міста. Вони ж так давно тут оселилися!

Але йти довго не довелось. За кілька кроків від воріт фігури побачили Еліпса.

Усі так зраділи, що кинулись йому назустріч.

– Де ж ти був? – питалися друзі. – Як же ми без тебе?

І ось що розповів їм Еліпс. Він був місцевим ученим і дуже любив читати. От в «Історії Математики» кілька днів назад він знайшов повідомлення про старого Кута, який приймав участь у створенні їхнього міста, а потім переселився до лісу, де мав змогу бачити різних тварин.

От Еліпс і вирішив перевірити, чи правда все це.

– І як, знайшов? – поцікавились Зіронька з подругою.

Навіть Трапеція зацікавлено нагнулась у бік Еліпса.

– Так. Але дорога до того лісу така довга і важка, що Кут запропонував мені заночувати в нього. І я погодився, – відповів той. – Дідусь Кут багато чого цікавого мені розповів, тому я й затримався. Тепер я частіше його провідуватиму.

– Добре, що ти повернувся, – сказали фігури й  пішли на площу міста.

Їм ще треба дослухати розповідь Еліпса до кінця. Але це можна зробити й поблизу рідного дому.

Марія Солтис