Кіра Муратова – уособлення інтелектуального кіно

Кіра Муратова

6 червня пішла з життя Кіра Муратова – народна артистка України, кіноакадемік, режисер із рідкісним баченням буття. Її стрічки володіли унікальною магією, а режисер на власному прикладі показала, що можна знімати геніальні фільми, нехтуючи усталеними правилами.

Народилася Кіра Муратова 5 листопада 1934 року на території Бессарабії в містечку Сороки (зараз територія Молдови) у родині росіянина Георгія Короткова та єврейки Наталії Скурту. Батько був секретарем місцевого повітового комітету компартії. Він загинув у роки Другої світової війни. Після цього вони переїхали в Бухарест, де мати стала міністром культури Румунії. Дівчинка часто бувала у неї на роботі і саме там мала можливість переглядати багато іноземних фільмів.

Фільм «Короткі зустрічі»
став дебютом режисера

Після закінчення школи Кіра поїхала в столицю Росії, де вступила на філологічний факультет Московського державного університету. Через деякий час зрозуміла, що її вабить кінематограф, і вирішила спробувати свої сили. Так вона потрапила на факультет режисури у Всеросійський державний інститут кінематографії, під крило прославлених майстрів кіно Сергія Герасимова і Тамари Макарової.

Уже через два роки після закінчення вишу Муратова почала працювати режисером на Одеській кіностудії. У 1962 р. разом із першим чоловіком Олександром Муратовим зняла свою першу короткометражну стрічку «Біля крутого яру», а через два роки – повнометражну стрічку «Наш чесний хліб».

Фільм «Короткі зустрічі» став її першою самостійною роботою як режисера. До нього вона написала і сценарій (у співавторстві з Леонідом Жуховицьким), і зіграла головну роль разом із Володимиром Висоцьким. Незважаючи на популярність, стрічка викликала нарікання вищого керівництва. Потім вийшли «Довгі проводи» – історія про внутрішню невлаштованість радянської людини, яка повинна радіти тому, хто вона. Стрічка була заборонена, а на керівництво студії наклали суворі санкції.

Кіра Муратова продовжувала ігнорувати всі заборони і ризикувала. Через деякий час вона намагалася зняти в Одесі фільм «Княжна Мері», але їй не дали цього зробити. Тому поїхала в Санкт-Петербург. Через постійний тиск вона не могла там знімати і, щоб вижити, працювала бібліотекарем і прибиральницею.

На початку 1980-х світ побачив фільм «Серед сірих каменів». Після нескінченних скандалів цей проект удалося запустити, проте імені режисера в титрах не було.

Кіра Муратова була заміжньою двічі. 3 першим чоловіком, Олександром Муратовим, вона познайомилася ще в університеті. Невисока, приваблива, з неповторною усмішкою, ця дівчина виділялася з натовпу і відразу сподобалась юнакові. Пара деякий час зустрічалася, а потім вирішила одружитися. Як згадував Олександр Муратов, оформити шлюб без проблем не вдалося, оскільки Кіра була іноземкою. Проте через те, що її мати була членом ЦК Румунської компартії та міністром культури, усе вирішилося. Згодом сім’я розпалася, Олександр поїхав працювати на Київську кіностудію імені О. Довженка. Єдине, що пов’язувало колишнє подружжя, – дочка Маріанна, однак вона трагічно загинула.

Другий чоловік, з яким Муратова жила до останніх днів, – художник і сценарист Євген Голубенко, молодший за неї на 22 роки. Він часто був співавтором сценаріїв її фільмів.

Божевілля й мистецтво
мають багато спільного

Лише наприкінці 80-х Кіра Муратова отримала можливість творити так, як підказувало серце. У той час на екрани вийшли «Зміна долі» і «Астенічний синдром». Саме вони привернули увагу критиків і суспільства та принесли їй багато премій і титулів. Проте від усього вона щиро відмовлялася, не любила, коли акцентували увагу на її нагородах. У своїх фільмах Муратова любила знімати новачків, відкривати нові таланти. Завдяки їй стали відомі Ніна Русланова, Зінаїда Шарко та Рената Литвинова.

На рахунку Кіри Георгіївни більше 20 фільмів, кожен з яких залишив значний слід в історії кінематографа.

«Узагалі, як і багатьох режисерів, мене цікавлять людські характери. Люди – цікаві, поки не стають огидними й нав’язливими. Є люди з вулиці, які стали для мене кумирами. Це Льоня Кушнір із «Астенічного синдрому», Володя Карасьов зі «Зміни долі». Вони стали акторами, бо вони – актори за своєю природою… У мене часто знімається багато диваків, які вже перебувають на межі клієнтів психіатра. Раніше я завжди міркувала, чому це психи так до мене горнуться. Але потім вирішила, що я – психіатр, і вони до мене тягнуться, як до лікаря. Божевілля й мистецтво мають, як мені здається, багато спільного», – розповідала Муратова в одному з інтерв’ю.

Вічне повернення

У 2012 році вийшла остання стрічка Муратової «Вічне повернення». Це був своєрідний творчий експеримент, який вона сама називала прощанням із глядачем. Останні роки режисер важко хворіла та абсолютно закрилася в собі, відмовлялася приймати вітання, зустрічатися з кимось.

На рахунку Кіри Георгіївни більше 20 фільмів, у тому числі три короткометражних, кожен з яких залишив значний слід в історії кінематографа. Крім того, зірка сім разів знімалася у своєму кіно як актриса та з’являлася у стрічках інших режисерів.

Фільми Муратової 27 разів були нагороджені різними преміями, а сама режисер у 1990 році отримала звання народної артистки УРСР, нагороджена орденом Дружби, орденами Ярослава Мудрого III, IV і V ступенів, премією імені Олександра Довженка, «Людина року». У 2017 році Кіра Муратова стала членом Американської кіноакадемії, була членом журі, яке обирало претендентів на «Оскар».

Ліна Шахова

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *