Маємо бути сильними

Поради, як налаштуватись жити тут і зараз. Психологічна підтримка зараз є необхідною для багатьох українців. Нижче наводимо текст, написаний за матеріалами подкасту «Як ти? Про те, як пережити війну» психотерапевтом Павлом Дзіковським.

Маємо бути сильними

«Віктор Франкл – всесвітньо відомий австрійський невролог та психіатр. Під час Другої світової війни ця людина була вʼязнем нацистських концентраційних таборів Освенцим, Дахау, Кауферінг III, Тюркхайм… Він вижив, і написав понад 30 книг, одна з них – про концтабір. У ній він ділиться досвідом, як люди переживали війну і табори у дуже жорстких умовах: «Першими ламались ті, хто вірив, що скоро от-от усе закінчиться. Після них – ті, хто не вірив в те, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися».

Коли ми живемо в очікуванні, що все закінчиться: ми нібито хапаємося за попередню реальність – і нам тоді психологічно важко виживати в цій реальності. А виживають ті, які живуть тут і зараз. Найправильніше налаштування жити тут і зараз: тут і зараз розв’язувати нагальні проблеми; тут і зараз розуміти, яка є актуальна ситуація; тут і зараз переживати втрати.

Дехто з психологів радить думати про те, що ви будете робити після війни. Це непогано. Головне – не прив’язуватися до моменту в часі, що це має ось-ось скінчитися – і тоді я почну жити. Це означає все більше і більше себе виснажувати.

Ми маємо прийняти ту реальність, яка вона є. А реальність така, що ніхто не знає, коли закінчиться війна. Через місяць. Через 5 чи 10 років. Тому що ми знаємо в історії людства були війни, які тривали 30 років. Тому жити в очікуванні – це не дуже продуктивний шлях.

Ми маємо мріяти та малювати картинки мирного майбутнього, але не прив’язувати це до реальності. Це на план: наступного літа я поїду відпочивати в український Крим. Ми маємо вірити та мріяти, що одного дня – так, це станеться. Але якщо прив’язуватися до найближчого майбутнього, ви таким чином себе лише виснажуєте. І кожне загострення буде сприйматися, як крах наших надій. Це буде постійне коливання між надією і розчаруванням. Між ейфорією і депресією. А такі гойдалки дуже виснажливі для нашої психіки.

Ми маємо прийняти, що реальність зараз така. Ми мріємо і хочемо, щоб це закінчилось. Але живемо ми в цій реальності: тут і зараз. І це ключ до виживання і перемоги».

Добра вам!

«Уют» №28-07.07.2022

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.