«Место встречи изменить нельзя»

Место встречи изменить нельзя
«Место встречи изменить нельзя»

 

 Згідно з опитуваннями, роль Жеглова – найулюбленіша глядачами робота Висоцького в кіно. Режисер Говорухін міг затвердити його в «Место встречи изменить нельзя» і без проб. Але правила є правила. Розуміючи, що кандидатуру Володимира Семеновича можуть запросто зарубати, Станіслав Сергійович зробив кілька проб інших акторів, які свідомо не могли з ним змагатися. Держкіно залишалося тільки погодитися. Як проходили зйомки і хто залишився за бортом легендарної стрічки, яка відзначає в нинішньому році 40-річний ювілей.

Варею Синичкіною, коханою Володі Шарапова (Конкін), могли стати аж 12 актрис! Висоцький умовляв Говорухіна затвердити на роль Марину Владі. Але проти француженки заперечила худрада. Їм вистачило Володимира Семеновича.

Спочатку роль Варі пропонувалася Ларисі Удовиченко. Але вона мріяла зіграти Маньку Облігацію: «Або я буду її виконувати, або взагалі зніматися не буду. Після виходу фільму, до речі, Удовиченко стала отримувати мішками листи з в’язниць з текстом типу: «відкинусь – моєї будеш!» Більше того, одного разу вночі до актриси додому заявився з зони мужик, що вийшов на волю. I на його вигуки: «Не відкриєш, сука, – уб’ю!» артистка викликала міліцію.

– Мені тоді було 24 роки. І по молодості я потрапила в дурну ситуацію. – згадує Удовиченко. – Одного разу Говорухін виділив знімальній групі день: «Дозволяю сьогодні погуляти по злачних місцях». Зйомка проходила в Одесі, у моєму рідному місті, і я кинула клич: «Народ, ми повинні гудіти всю ніч!» У притони ми, звичайно, не пішли, але інші знамениті місця не залишилися непоміченими. А на наступний день я навіть боялася дихати на Висоцького: від мене та-а-ак пахло всіляким нічним життям! Я дуже незатишно себе почувала і готова була крізь землю провалитися. Але Висоцький відвів мене в сторону, заспокоїв, сказав, щоб я не переживала і не соромилася. А на довершення подарував бляшанку англійського чаю Earl Grey, тоді це була велика рідкість. І щоб хоч якось прийти в себе, я цілий день пила цей чай.

Удовиченко каже, що з Володимиром Семеновичем їй працювалося дуже легко. Ніхто не сумнівався, що між ними було щось більше, ніж просто робочі відносини.

– Це, звичайно, гучні слова… Я була молода, гарненька… природно, будь-якому чоловікові приємно було… Йому було 40. Зараз здається – ніякої різниці, але в наш час це здавалося величезною прірвою, – розповідає Лариса Іванівна. – Володя весь час відважував мені якісь компліменти. Причому публічно. Я бліднула, червоніла, вкривалася плямами і не знала, що відповісти.

На міліцейської «Волзі»

Перший день зйомок випав на день народження Владі 10 травня 1978-го. Знімали в Одесі, на дачі товариша Говорухіна. Раптом Марина веде Станіслава Сергійовича в сусідню кімнату, замикає двері і слізно благає відпустити Висоцького, замінивши його іншим актором. Тут же в розмову вступив і він сам: «Зрозумій, мені так мало залишилося, я не можу витрачати рік життя на цю роль». Обсяг роботи дійсно великий, потрібно було працювати. До того ж до зйомок команда приступила через рік після затвердження ролей. За цей час у Висоцького з’явилася можливість подорожувати по всьому світу. Але Говорухін умовив Володимира Семеновича залишитися в картині, пообіцявши частіше відпускати з майданчика.

Два-три рази на тиждень Висоцькому доводилося літати в Москву на спектакль і назад в Одесу. З аеропорту в театр барда везла міліцейська «Волга» з сиреною. Гримерка по дорозі перетворювала Жеглова в Гамлета. Бувало, артист літав поштовим літаком поряд зі стосами газет.

Несподіваний плювок

За сюжетом герої Висоцького і Куравльова були затятими більярдистами. Однак актори не уявляли навіть, як правильно тримати в руках кий. За них вганяв кулі в лузу кращий більярдист Одеси, майстер спорту СРСР Володимир Іванов.

А під час зйомок сцени, коли Жеглов розбиває скло «Фердинанда» і, висунувшись, стріляє по «Студебеккеру» з бандитами, Висоцький пошкодив руку. Заздалегідь скло автобуса ніхто не перевірив. А воно виявилося п’ятиміліметрової товщини. Команда «Мотор!», Жеглов ударив по склу раз, два – без толку. З третьої спроби воно розбилося. І тут же Володимир Семенович як закричить: «Ну все, пипець!» Уся рука була в крові, на пальцях глибокий поріз. А ввечері того ж дня Висоцькому потрібно було виступати з концертом. Виступ скасували, тому що Володимир Семенович не міг грати на гітарі.

Довго не виходила і сцена виходу з підвалу – в кадрі виглядала нудно й сіро. Імпровізацією ситуацію врятував Іван Бортник, який зіграв Промокашку. Він раптом істерично заспівав блатну пісню, став штовхати і матюкати охоронців. Від несподіванки Висоцький не зміг стримати посмішку. А Бортник настільки увійшов у кураж, що плюнув Володимиру Семеновичу в обличчя зі словами: «Мусора, суки».

До речі, міліціонерів для цього епізоду знайшли справжніх, деяких із післявоєнних років. Вони прямо озвіріли від поведінки Бортника: стали його бити, заламувати руки. Кричали на нього: «Ах ти, тварина паскудна, так ми тебе зараз тут же і задавимо!» Бортник кричав від болю, а роззяви аплодували від захвату.

На жаль, худрада в результаті вирізала цю сцену саме через плювок кримінальника в обличчя «влади».

У пальто – зубами

Консультантом картини був заступник міністра МВС СРСР генерал-лейтенант Нікітін. Він хотів, щоб Жеглов хоча би раз показався в кадрі в міліцейській формі. Це прохання виконати було необхідно – всі і так розуміли, які будуть труднощі при здачі фільму. Але Висоцький навідріз відмовлявся надягати форму. Артист вважав, що міліціонери сталінських часів творили страшне беззаконня. Тому Говорухін придумав сцену, де Жеглов стоїть у кітелі біля дзеркала і вимовляє такі слова:

– Ось, Шарапов, мій домашній одяг, на зразок піжами.

– Чому? – запитує Шарапов.

– А тому, що ніколи не носив, і, напевно, носити не доведеться.

Між іншим, у початковій версії сценарію, після того як Жеглов застрелив Левченка (Віктор Памов), Шарапов не витримує і говорить Глібу все, що про нього думає. Він каже, що не може йти з ним далі по життю через те, що Жеглову подобається вбивати людей. Цю сцену навіть зняли, але до фінальної версії вона також не ввійшла.

А під час зйомок нічної міліцейської погоні частину території біля Великого театру оточили. Якось під час перерви знімальна група почула крик Висоцького. Усі кинулися в темряву на голос і побачили Володимира, який намагався відірвати від себе дівчину. Прихильниця актора якимось чином пробралася через огорожу і вчепилася зубами в шкіряне пальто артиста. Її швидко відвели, пальто з міцної вітчизняної шкіри не постраждало. Воно дбайливо зберігається в музеї Одеської кіностудії. Як і той самий капелюх.

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *