Мистецтво прощати

прощати

Ми з чоловіком недавно відзначили 55-ту річницю спільного життя. Живемо зараз із ним так, ніби повернулася молодість, – усе одне для одного. Скажете, щаслива, пощастило. Але я не буду кривити душею – у сімейному житті всяке було. Якось не витримала, хотіла піти від чоловіка, проте мама зупинила. Як зараз пам’ятаю її слова: «Дочушка, чоловіка собі ти завжди знайдеш, а ось батька дітям – навряд чи».

Послухала маму – як-не-як у сім’ї троє дітей, а тепер розумію, що правильно вчинила.

Зараз молодь, суджу навіть по власних дітям, не хоче (або не вміє) прощати. Серед знайомих чимало жінок і чоловіків, які розлучилися, повторно вийшли заміж і одружилися, але не можу сказати, що новий вибір хоч у когось виявився краще колишнього. Як кажуть, поміняли бика на індика.

Мистецтво прощати у сімейному житті чи не головне. Заради чого, запитає молодь? Заради того, щоб виростити своїх, а не чужих дітей, радіти своїм онукам і правнукам. І через роки повернутися у молодість, коли чоловік, як колись, готовий тебе носити на руках.

Раїса Нємцова, Вінницька обл.

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterest