MONATIK:
«Бажаю всім знайти любов»

MONATIK (сценічне ім’я 32-річного Дмитра Монатика) – автор танцювальних хітів, співак, мультіартіст, саунд-продюсер, тренер-переможець проекту «Голос. Діти », суддя проекту «Танці з зірками ». Зі своєю концертною програмою Vitamin D артист відвідав усі куточки України. Фірмову музично-танцювальну терапію від MONATIK почули в Америці, Німеччині, Казахстані, Еміратах, Іспанії та Франції, де артиста вже давно чекали закордонні фани.
Тур MONATIK в США і Канаді став справжньою подією для шанувальників артиста.

– MONATIK готує до виходу третій альбом.

– І він зараз майже готовий, – зізнався Дмитро. – Дату релізу поки не знаю, мені не хочеться поспішати. Тим більше, що аудиторія зростає, і не до всіх ще достукалася наша музика з альбому «Звучить». А поки звучить, не хочеться перебивати.

– Дім, яку з твоїх пісень ти б хотів, щоб почули нащадки через 100 років?

– Складно вибрати. Пісні, як діти, їх ображати не можна. І я ставлюся до них, як до чогось живого … То добре, що є альбоми. Я б альбом «законсервував» …

– А що потрібно, щоб хіт став вічним?

– Немає у мене ніякого рецепта хіта. Ми завжди робили з хлопцями від душі, писали, як хотілося, що самим подобається. Ми ж не можемо бути єдиними людьми, яких це «качає». Точно є ще такі ж. Тому ми сміливо випускаємо те, що подобається нам, з надією, що нашому слухачеві це теж сподобається, надихне. І стане саундтреком дня або ночі, а може бути, цілого року, і це буде прекрасно. А вічними хіти роблять не музиканти, а люди, які їх слухають…

– На яких піснях ти сам виріс?

– Напевно, самий знаменний альбом скоріше не дитинства, а юності – це «The Score» хіп-хоп-групи «Fugees». Він абсолютно «перевернув» мене, я його вбирав і переслуховую навіть зараз. Він мені як рідний, я знаю кожне слово напам’ять і згадую місця, де я його слухав. Адже коли ти вивчаєш музику, кожна мелодія на тебе

по-різному діє (підходить під різний настрій), ти розумієш, що не може бути одного напрямку тому, що у нас немає одного настрою, адже ми дуже багатогранні. Навколо кожного світ кипить різними фарбами.

– Твоя освіта ніякого відношення до творчості не має. Скажи, як Монатік-юрист допомагає Монатік-артисту?

– По-перше, в кожній професії є місце творчості, і, коли я навчався ще на третьому курсі зрозумів, що юриспруденція – це не моє. Але розпочате потрібно завжди доводити до кінця. І я дуже пишаюся, що мені це вдалося. Тому що було досить складно закінчити вуз. Але вміння домовитися – це ж теж частина професії юриста … (Сміється.)

– Скажи, ти страждав від того, що невисокого зросту?

– Напевно, питання, чому я невисокий, я задавав собі в школі. А взагалі відчути себе комфортно в тому тілі, яке в тебе є, і тим, ким ти є, – це класне досягнення для багатьох, але ще більш комфортно і зручно, коли ти приймаєш себе.

– А тобі знайомий комплекс Наполеона?

– Комплекс Наполеона мені знайом лише в зв’язку з тортом. Тому що це дуже смачно. (Сміється.) Та й я набагато вище Наполеона, чесно сказати.

– Прийнято вважати, що люди невисокого зросту дуже амбітні і часто деспотичні. Тебе ж всі знають як дуже добру людину, ти завжди з посмішкою. Що може тебе розізлити?

– Я не пам’ятаю моменту, коли я б виходив з себе. Мені здається, що скандалом і гучним тоном ми навряд чи чогось досягнемо. У кожного свої методи, але скільки разів я переконувався, що спілкування на підвищених тонах не вирішує проблеми, а лише відштовхує! Ми в XXI столітті живемо – часу дипломатії. Коли люди вміють розмовляти один з одним.

– Ти справляєш враження дуже позитивної людини. Чи є у тебе якісь шкідливі звички?

– Є у мене шкідлива звичка. Я залежу від нікотину. Це дуже погано для здоров’я і почалося давно. Але тут справа в любові до процесу, і поки це так. Я акуратний з алкоголем. Рідко, але влучно, в якісь свята.

– Чи є у тебе слова-паразити, від яких ти хотів би позбутися?

– Мені здається, що у слів-паразитів є свої сезони. Наприклад, зараз у мене йде сезон слова «ось». І я намагаюся його якомога рідше вимовляти. Ось … (Сміється.)

– Часто зірки виставляють своє особисте життя напоказ і піаряться за рахунок цього. Ти ж завжди говориш тільки про творчість і музику. Чому?

– Я просто найбільше дорожу моєю родиною. Це таємне.

– Ти забобонна людина?

– Можна сказати так. Я, наприклад, прокидаюся з двох ніг. Колись, ще в школі, я почув вислів «Не з тієї ноги встав» – це значить, день не задався. І я з тих пір щоранку встаю з двох ніг. Це увійшло в звичку і тепер працює на автоматі.

– Що таке любов для тебе?

– Мені здається, я зрозумів, що таке любов, але це дуже суб’єктивно. Тому що любов, як і музика, не може бути однозначною. Тому я бажаю всім знайти любов, яка окрилює, а не ламає крила, надихає і дарує надію. Заради якої хочеться щодня прокидатися, жити і бігти. Яка дарує гармонію!

Анна Буткевич