Наш батько – герой

моряк

Вирішила і я розповісти про людину, яка заслуговує, аби прочитали про неї читачі всеукраїнської газети. Саме таким людям маємо завдячувати, що живемо на рідній землі. Семен Федорович Дрипан – учасник Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу, пройшов бойовими кривавими дорогами війну, повернувшись із фронту, пішов працювати у колгосп. Мав 45 років трудового стажу, виростив шестеро синів.

Наш батько Семен Федорович народився 20 січня 1921 р. у с. Нижній Іржавець Оржицького р-ну Полтавської обл. Як і всі тоді, з молодих років працював у колгоспі. Навесні 1940 р. його призвали до армії, а коли почалася війна, служив у авіаційно-торпедному полку 14 змішаної авіаційної дивізії на Північному морфлоті на бойових кораблях, які супроводжували конвої по 15 і більше кораблів. Перевозили танки, літаки, пальне з Англії, Америки, Франції. Також батько був на острові Шпіцберген, воював у Заполяр’ї, отримав медаль «За освобождение Советского Заполярья», орден «Вітчизняної війни II ступеня» та інші нагороди.

Одного разу, коли фашисти потопили наш корабель, моряки рятували людей, ризикуючи власним життям. Батько тоді дуже застудився, бо це було у холодному Баренцовому морі. Після тяжкого поранення лікувався у госпіталі, але знову повернувся на флот, охороняв морські кордони нашої країни.

Додому прийшов у 1946 році, та зустрічати героя не було вже кому – дружина померла, так і не дочекавшись його.

Семен Федорович одружився вдруге з Меланією Луківною, народили та виховали хороших дітей, усе життя сумлінно працювали.

Доля невблаганна… Уже понад 20 років немає з нами дорогого батька, дідуся, захисника Вітчизни Семена Федоровича Дрипана, але у людській пам’яті він житиме вічно. Ми, його нащадки, з гордістю промовляємо ім’я дорогої, шанованої людини. Доземний йому уклін і світла пам’ять.

Від імені сім’ї невістка Ольга, Полтавська обл.

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *