«Наші воїни – це справжні Боги війни»

Народний артист України Анатолій Гнатюк

Як народний артист України Анатолій Гнатюк із «Гната» перетворився на «Джавеліна», разом із побратимами возить «гуманітарку» на фронт і дає концерти.

Народний артист України Анатолій Гнатюк відомий не лише ролями в кіно і театрі, а ще й як телеведучий. Понад 15 років Анатолій Гнатюк веде прямі телеефіри державної лотереї «Лото-Забава». Під час повномасштабної війни він став волонтером.

На вас військова форма. Шеврон із позивним «Джавелін». Ви перебуваєте у складі якогось військового формування?

Анатолій Гнатюк у військовій формі із позивним «Джавелін»

– Коли почалася війна, я і мої побратими актори Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка самоорганізувались і створили фронтову концертну бригаду. Це мої побратими Олексій Паламаренко й Андрій Романій. Ось так ми втрьох виступаємо. На початку вторгнення росії в місті Бориспіль наші друзі організували територіальну оборону. Там діє підрозділ, який доставляє «гуманітарку» на фронт бійцям. Ми в цьому підрозділі – як волонтери. Доставляємо вантаж і як є можливість, даємо ще концерт.

– Чому у вас позивний «Джавелін»?

– Рік тому я і мої побратими Олексій Паламаренко й Андрій Романій приїхали з концертом у Волноваху до 37-го окремого мотопіхотного окремого батальйону, у якому командир із позивним «Чибіс». Тоді в мене ще був позивний «Гнат» (від прізвища). Але після виступу солдати назвали мене «Джавеліном української естради». Таким чином я змінив свій позивний. Тепер я – «Джавелін».

– Виконання яких пісень просять у вас військові?

– Звісно, просять, щоб я виконав «Смереку», співають її разом зі мною. Просять заспівати пісні про кохання, про те, що їм близьке і гріє серце. Це пісні про маму, пісні про батьків. Репертуар на концертах для бійців ЗСУ відрізняється від репертуару, який пропонуємо для мирного населення. На передовій стараємося давати якомога більше позитиву, веселощів, гумору. Бійцям потрібна розрядка.

Наші воїни – це справжні Боги війни, справжні Герої. Вони настільки заряджені на Перемогу, у них усіх такий позитивний настрій. Усі усміхаються. Спілкуючись з такими солдатами, такою українською армією, я повертаюсь в умовний тил і розповідаю людям, як там на фронті. Після цього мені говорять, що їм стає спокійніше. Як і мені. Знаю точно: усе у нас буде добре! Перемога буде за нами!

Траплялися випадки, що під час поїздок на фронт ви потрапляли під обстріли чи в інші складні ситуації?

– Під обстріли ні – Бог милував. Але, наприклад, ми приїхали 3 червня (після концерту в Дніпрі) на передову до того ж 37-го окремого мотопіхотного окремого батальйону з «гуманітаркою» і концертом. Відбувся концерт, як завжди в фіналі виконали разом «Смереку». А після концерту командир, його заступники, помічники влаштували нам святковий обід. Гарно пригощали, але треба було уже повертатися. Ми вийшли і побачили збиту ворожу ракету, почали біля неї фотографуватися. Чуємо – вибух. Командир «Чибіс» говорить: «Спокійно – це наші». Потім ще один – знову його слова: «Це наші». А там третій раз – тут він говорить: «А це не наші». І воно гуп, гуп, гуп…

У Слов’янську теж виступали перед бійцями під звуки вибухів. Там завжди «гаряче».

Як ви встигаєте ще у прямих ефірах державної лотереї «Лото-Забава» зніматися? Як знаходите час у щільному графіку?

– Вибудовую так свої поїздки, щоб встигати. Взагалі ж організатори «Лото-Забава» великі молодці. Після вимушеної паузи повернулися до роботи. Хочу донести інформацію, хоч вона в широкому доступі, вони перерахували військового збору 47 млн грн. Спеціально організували благодійну лотерею «Дар», де весь дохід від проведення лотереї йде на потреби ЗСУ. І взагалі з кожного лотерейного білета частина коштів іде на потреби ЗСУ.

– Чи змінилась Україна і українці під час війни?

– Звичайно. Змінилась Україна, змінилися ми. У нас спочатку було життя до 24 лютого. Зараз життя після 24 лютого. Проте з’явилося дуже багато позитивного. Це те, що ми єдині, як ніколи зараз прагнемо, щоб Україна була вільна і незалежна, щоб була наша Перемога, щоб шанувався наш рід, щоб шанувалася наша мова, українська культура, українська історія. Так, у цьому напрямку багато роботи. Не можна, щоб у жодному разі все це було примусово. Все має проходити через мистецтво. Через приклади треба показувати українську культуру, привчати до рідної мови. У нас же багата історія, на якій можна виховувати молодь. Це і Запоріжська Січ (козаки), це і казкові герої. Звісно, і новітні герої, якими захоплюється Україна, якими захоплюється весь світ.

– Що ви зробите після нашої Перемоги?

– Скажу, що відразу прийшло на думку…Нап’юся. Весело з друзями будемо святкувати і співати. А потім, коли посвяткуємо… Буду жити, як і жив.

– Щоб ви побажали українцям?

– Усім нам бажаю якомога швидшої нашої перемоги. Прошу всіх: у складні часи бережіть себе, бережіть своїх рідних. Україні потрібні оптимістичні, усміхнені, здорові люди!

 «Погляд часу» №4-26.01.2023

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *