Чому смикають за вуха в день народження?

Те, що сприймається зараз як забава, у давнину було дуже важливим моментом під час купівлі-продажу майна.

Угода, як правило, проходила на ринковій площі. І учасники торгової операції бралися руками за предмет купівлі-продажу і голосно, привселюдно, говорили по черзі «Я продав свого коня!» і «Я купив його коня!». Після третього повтору колишній господар відпускав коня, і з цього моменту відбувалася зміна господаря.

Однак до чого тут діти і вуха? На відміну від рухомого майна з його відносно невеликими термінами експлуатації (до 7-10 років) земельні ділянки були набагато більш важливим і довгограючим об’єктом, який продавався по більш складним правилам. Для цього підбирали 12 свідків, вони обходили земельну ділянку разом із продавцем і покупцем, які, як і на ринку, повторювали «Я продав …» і «Я купив …».

Із 12 свідків 6 були дорослими чоловіками, а 6 – хлопчиками у віці 7-12 років, які могли б підтвердити факт угоди в майбутньому, коли старші свідки відійдуть в інший світ. Ось цих-то самих хлопчиків і шпинялі дорослі дядьки – смикали за вуха, щипали, шмагали прутами і всіляко доводили до сліз зі словами: «Ось виростеш – згадаєш, де і чому тебе били, а заодно – і хто кому продав землю». Згодом таке оформлення угоди кануло в Лету, а хворобливий звичай залишився як своєрідне і не цілком гуманне нагадування дитині про найважливіше в його житті: «Ось виростеш, згадаєш, де твій дім і хто тебе годував і ростив!»

Крім того, люди вірили, що день народження означає перехід із небуття у світ живих – у цей час людина піддається найбільшій небезпеці з боку злих духів. Батьки вважали, що демонам сподобається, як дитина страждає від смикання за вуха, і вони, задовольнившись цим, хоча б на час залишать його в спокої. А за ще однією версією іменинника злегка тягнули за вуха, сподіваючись таким нехитрим способом збільшити його зростання, примовляючи щось на кшталт «рости великий, не будь лапшою…»