«Немає шляху до свободи, бо свобода і є шлях», – навчала Індіра Ганді

Індіра Ганді
«Немає шляху до свободи, бо свобода і є шлях», – навчала Індіра Ганді

19 листопада у світі відзначали 100 років із дня її народження.

Вона була дуже жіночна у своєму пурпуровому сарі, з елегантною сивиною, з поставою королеви. Вона була дуже жорсткою, перетворюючи Індію, де середня тривалість життя становила 33 роки, а населення було надзвичайно бідним, на ядерну державу, що входить у двадцятку найпотужніших економік світу.

Її сім’я належала до вищої індійської касти. Брахмани – аристократи та духовна еліта нації, посередники між індуїстами і богом. Її дід, Мотилал Неру, був одним із засновників партії Індійський національний конгрес, що поставила собі за мету визволення країни від англійських колонізаторів. Батько, Джавахарлал Неру, став першим прем’єр-міністром незалежної Індії.

А Індіра народилася дівчинкою…

Її дорогу було визначено заздалегідь: служіння чоловіку та родині. В Індії на початку XX ст. вона не мала іншого вибору. Та коли дівчинці виповнилося шість, помер її новонароджений брат, після важких пологів у матері діагностували туберкульоз. Сім’я вже не могла сподіватися на народження сина.

Індіра залишилась єдиною дитиною Джавахарлала Неру. Єдиною спадкоємицею його духовних пошуків та політичних амбіцій. Разом із дружиною він виховував її як товариша по боротьбі. Ще у ранньому дитинстві батьки познайомили доньку з ідеологом індійської незалежності Махатмою Ганді, долучили до підпілля – хіба могли британські колонізатори запідозрити маленьку аристократку у перевезенні забороненої літератури, у виконанні секретних обов’язків зв’язкового? А головне – родина вирішує дати Індірі серйозну освіту. Спочатку вона навчається у Народному університеті, пізніше – у Оксфордському університеті у Британії.

Поруч із нею журналіст і конгресмен Фероз Ганді, однофамілець богоподібного Махатми, молодший соратник батька у політичній боротьбі. Красивий, розумний, він також навчається в Європі. Але Фероз не брахман. Він узагалі не індуїст. Його родина походить з іранських індійців, які споконвіку сповідують зороастризм. Союз із ним – це навіть не скандал. Індійське суспільство тисячі років розділене кастами та релігійним протистоянням, це вже брутальний замах на традиційні цінності та суспільну ієрархію. Це богоборство.

Вона двічі відмовляється стати його дружиною. Вона кілька років думала. А потім відбулася зустріч у Парижі – про що вони розмовляли, не знає ніхто. Кажуть, що Індіра погодилася на цей шлюб з однієї причини: Фероз пообіцяв їй особисту свободу та свободу політичної діяльності.

Однин за одним Індіра народила двох синів, виконавши священний для індуїстів обов’язок жінки та дружини. Але хлопців виховували у домі діда Джавахарлала. У принципі, там жила й сама Індіра. Фероз майже завжди мешкав окремо, навіть не у Делі. Та коли він смертельно захворів, Ганді покинула політичну діяльність і доглядала за чоловіком, якого називала єдиним коханим. Він помер у неї на руках у 1960 р.

Цікаво, що через багато років, коли син Раджив закохається у дівчину з далекої італійської провінції, абсолютну плебейку за походженням, Індіра дозволить їм узяти шлюб, навіть подарує невістці свою весільну сукню. За іронією долі, Соня Ганді свого часу стане на чолі Індійського національного конгресу, матір’ю наступного покоління політиків із роду Ганді.

У 1947 р. Індія здобуває незалежність, Джавахарлал Неру стає першим прем’єром незалежної держави. Індіра – його особистий секретар. Вона відповідає за зустрічі з іноземними лідерами, забезпечує закордонні поїздки. Разом із батьком вона вивчає важку науку політичного лідерства та заодно привчає світ до себе. Вона набуває дедалі більшого авторитету в Індійському національному конгресі: от уже відповідає за жіночі питання, от стає міністром інформації, а після смерті батька та його наступника – прем’єр-міністром.

На той час минуло вже 20 років після проголошення незалежності, а індійці, як і раніше, помирають від голоду та хвороб, країна ніяк не може встати із колін. Індіра Ганді вдається до радикальних реформ: планова економіка, виділення землі найбіднішим, націоналізація банків і промисловості. Водночас величезні інвестиції залучаються у науку й охорону здоров’я, розвивається атомна енергетика. За кілька років Індія не тільки повністю забезпечує себе продовольством, а й починає його експортувати.

Протягом 18 місяців надзвичайного стану Індіра відчутно підняла економіку й дещо втихомирила релігійний розбрат, однак цей маневр закінчився її поразкою на виборах у 1977 р. Опоненти вирішили, що викреслили її з політики, адже у 60 років ніхто не починає спочатку. Але вона почала. У 1980 р. знову стала прем’єром. Вона повернулася настільки сильною, що міжнародні експерти пророкували їй щонайменше десятиріччя влади. Однак у жовтні 1984-го Індіру вбили її охоронці. За індуїстською традицією син Раджив спалив її тіло на ритуальному вогнищі, прах було розвіяно над Гімалаями.

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *