Несподівані факти дитинства Дмитра Комарова

Дмитрий Комаров
Несподівані факти дитинства Дмитра Комарова

Відомий телеведучий Дмитро Комаров розповів, яким він був до того, як став відомим мандрівником.

– Ваш улюблений предмет у школі?
– Мені завжди здавалося, що фізика і математика набагато важливіша, ніж якісь гуманітарні науки, тому я завжди робив наголос на математику і навіть збирався стати інженером. Потім я вступив до Національного транспортного університету, вночі робив накреслювальну геометрію (хоча ненавидів її дико), а потім життя все розставило по місцях.

Іноді я думаю: «Як же мені застосувати все це у житті? Де мені застосувати все, що я вивчав на вищій математиці?», але це жарт. Насправді я впевнений, що всі ці предмети допомагають розвивати мозок, навіть якщо ти творча людина.

Дмитрий Комаров

– Ви були бешкетним підлітком?
– Я був спокійним підлітком, ніколи не був забіякою, ні над ким не знущався і не ображав інших дітей. Але якщо зачіпали мене, то моє терпіння швидко закінчувалося – у кінці кінців я завжди чинив опір.

– Розкажіть про дитячий вчинок, за який соромно…
– Коли я був у першому чи другому класі, наші хлопці любили малювати і писати погані слова на стінах шкільної теплиці. Одного разу я пішов разом із ними і, взявши приклад з однокласників, написав олівцем один матюк. Через деякий час мені стало так погано і соромно, що я мало не плакав.

Я пішов і сказав про все батькам. Вони запитують: «Навіщо ти це зробив?». Я кажу: «Але всі ж робили, і я зробив». Я тоді страшно засмутився і після того випадку намагався не піддаватися впливу ззовні.

– Ви були хорошим братом?
– Я і зараз їм залишаюся. У мене є брат і сестра (двійнята), і у 90-х роках я був для них не просто братом, а заміняв їм батьків. Тоді було важко, батьки крутилися, як могли, щоб копійку додому принести. Часто я залишався з дітьми, міняв їм пелюшки (тоді ще підгузків не було), вивозив двомісну коляску для близнят. Тому до батьківства я натренований.

Дмитрий Комаров

– Розкажіть про перше кохання…
– Уперше закохався у 12 років. Ми з цією дівчинкою проводили практично увесь час разом. Вона була з паралельного класу. Я її зустрічав на автобусній зупинці вранці, ми разом їхали до школи, доходили майже до школи і далі йшли окремо. Ми були з різних класів і ховалися від сторонніх поглядів. Після уроків ми чекали один одного і разом їхали до мене додому вчити уроки. А ввечері я проводжав її на автобус. Це було перше справжнє кохання.

– Чи було якесь хобі, заняття поза школою?
– Я закінчив 6 класів музичної школи по класу фортепіано. Виконував серйозні композиції, брав участь у концертах, грав твори у 4 руки. Пам’ятаю, як готувався до занять пізно ввечері і не давав спати сусідам. Зараз, звичайно, я навряд чи зможу згадати щось складніше «Чижика-Пижика». Але у мене є мрія. Коли мій графік буде вільнішим, я куплю собі піаніно чи синтезатор і візьму уроки у тієї ж вчительки, у якої я займався у музичній школі.

До речі, мене часто запитують: «Дмитро, а чим ти займався до появи програми?». Ну, наприклад, катався на лижах. Поза трас. На цілині. Фрірайд був улюбленим хобі. Були переломи рук, ніг… Юність у мене була весела…
З появою «Світ навиворіт» на лижах не катався. Екстрім тепер інший.

Дмитрий Комаров

– Коли Дмитро Комаров почав заробляті гроші?
– Перші гроші заробив, продаючи книги. Разом із другом ми скупили у кіоску «Морські повісті» Олександра Дюма і перепродали їх набагато дорожче.

– Коли відбувся перший досвід у журналістиці?
– Журналістом я почав працювати ще зі школи. Першу серйозну роботу у журналістиці мені запропонували у 17 років у виданні «Теленеделя».

Дмитрий Комаров

– Чи були у Діми Комарова кумири у шкільні роки?
– Так, моїм кумиром у середині 90-х був футболіст Андрій Шевченко. Існує навіть наше спільне фото у Кончі-Заспі.

Дмитрий Комаров

«ЗАДАВАКА» №8-2019

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *