Невоєнні спогади про війну: сімейні спогади

Як німці жахалися курячої крові

Бабуся розповідала, як у 1941 р. на південь області, у Тетіївський р-н увійшли німецькі війська. 80-річна мешканка села Степове Оксана Гонтар була тоді 4-річною дитиною і мала прізвище Клибанська. Але у її пам’яті закарбувалися деякі моменти німецької окупації.

У роки Другої світової війни село мало назву Будьонівка. За спогадами бабусі, в їхній хаті був досить цікавий випадок, коли німець приніс їм буханку хліба.

«Той німець був якимось командиром. Прийшов він до нашої хати і побачив маленьких дітей. Може, його розчулило це, але він сказав на ламаній російській мові моїй матері, мовляв, у нього у Німеччині теж є «кіндери». Після цього німець поклав на лавку у хаті буханку запашного хліба і пішов», – згадує Оксана Гонтар.

У ті часи у селі було дуже скрутно з харчами і сім’я Клибанських із радістю заходилася ласувати хлібом.

«Але раптом до хати забіг інший німець. Він просто видер із наших рук хліб і побіг геть. Згодом до нас знову прийшов той німець, що давав хліб і питає, чи нагодувала моя матір своїх дітей? Мама сказала, що хліб забрав інший німець», – розповідає Оксана Гонтар.

Вона згадує, як злий німецький командир вибіг із хати і наздогнав німецького військового, який забрав хліб у дітей.

«Ми усі повибігали на вулицю і бачили, як у кількох десятках метрів від нашої хати той німецький командир лупцював дядька, який лишив нас без подарованого хліба. Потім хлібину нам повернули», – розповідає бабуся.

Та пізніше матір Оксани Гонтар вирішила зробити так, щоб німецькі окупанти узагалі не приходили до її хати.

«Батько наш був на фронті і мати вимушена була стояти на захисті оселі. Німці дуже боялися туберкульозу. І от моя мама вирішила зіграти на цьому. Вона зарізала курку і кров з неї налила у невеличку мисочку. Потім цю миску мама поставила біля свого ліжка.

Якось до хати зайшов німець з автоматом і тут мама почала дуже сильно кашляти і наче спльовувати у мисочку. Як тільки німець побачив кров у мисці, він, як куля, вилетів із нашої хати. Після цього жоден німецький солдат до нашої хати не навідувався, мовляв, там уся сім’я «туберкульозна».

Розповіла Оксана Гонтар.

Розстріл за цукерки

Мій дід із мамою та братом жили біля залізничної станції «Основа». Під час окупації Харкова у їхній квартирі мешкали німці. Тоді голод був, а в німців завжди багато їжі було. Іноді під час застіль перепадало трохи смаколиків й дідусеві зі старшим братом.

Одного разу старший хлопець викрав у німця цукерку. Пропажу помітили й вирішили розстріляти неслухняного малого. Німець уже й пістолета взяв до рук і матері хлопця показував: «Пух пух» (розстріляти треба).

Ледве відмолили малого в них. На перший раз пробачили.

Спогади про війну

Мама про війну розповідала вже в дорослому віці. Цей випадок стався у 1942 р., у селі Андріївка Балаклійського р-н на Харківщині.

Її чоловік був залізничником, його забрали працювати на залізниці Сталінграда. Вона з трьома малими дітьми залишилася в селі. Їсти й пити було нічого. Голод.

«Сестра іноді принесе колоски й годує своїх дітей та й моїх одразу», – розповідала мати.

Одного разу мама поїхала до Харкова міняти пожитки на продукти. Малих дітей залишила в сусідки. По дорозі почалося бомбардування. Мама отримала поранення в руку. Ледь живу її забрали жителі розташованих поблизу сіл.

«Отак повертається бригада з Харкова, а мами немає. І наступного дня її немає. Сусідка не знала, куди трьох малих дітей подіти. Тут своїх годувати нічим, а ще й чужих троє», – переповідає вона розповіді сусідів.

Повернутися вдалося лише за тиждень, коли ходити змогла. А потім знову бомби, постріли, голод.

«Люди кудись біжать, тікають, ховаються. А я стану посеред хати з дітьми й думаю: що Бог дасть», – зізнавалася мама.

Якось до зими 43-го дотягнули, а там уже й наші звільнили.

О. Новосел, м. Харків

«Погляд часу» №40-01.10.2020

Читайте також: Спогади про окупантів

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber
Теми:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *