Нонна Копержинська: невесела доля веселої актриси

Нонна Копержинська
Нонна Копержинська: невесела доля веселої актриси

«Погляд часу» №22-2019

Її називали українською Фаїною Раневською за гострий язик та іскрометний гумор. Так само, як і у Раневської, у Нонни Копержинської не було головних ролей у кіно. Але епізоди з її участю стали справжньою класикою кінематографа. На сцені вона сяяла, але заздрісники і недоброзичливці доклали всіх зусиль, щоб позбавити її можливості створювати незабутні образи. І тоді вона стала грати ролі у звичайному житті, перевтілюючись на очах у здивованих перехожих.

Майбутня актриса народилася 1 травня 1920 року в місті Київ. Незабаром сім’ї довелося перебратися на Донбас, а юній дівчинці зіткнутися з першими життєвими неприємностями.

Батько Нонни помер, коли дівчинка була зовсім маленькою, а мама-медик заробляла небагато. Доходило до того, що в 30-ті роки дівчинка ходила по сусідах і просила хліба. Пізніше Копержинська буде згадувати, що саме у ті роки її акторський талант і розкрився у повній мірі. Крім того, у 14 років вона втекла разом із кочовим театром, вважаючи, що зможе на цьому заробити. Але колеги, дізнавшись вік Нонни, повернули її до матері.

До речі, мама дуже старалася заради доньки. Вона навіть змогла переконати дівчинку обрати серйозну професію. Копержинська подала документи в інститут і збиралася стати хіміком. Але перед останнім вступним іспитом усе кардинально змінилося: Нонна передумала і без складнощів стала студенткою київського театрального інституту.

Нонна Копержинська

Закінчивши навчання, Копержинська за розподілом потрапила до Київського театру ім. І. Франка, в якому служила кілька десятиліть. На той час актриса встигла побувати заміжньою і народити сина Євгена. Ось тільки сімейне життя не клеїлося, і подружжя розлучилося.

Із того моменту все життя актриси було присвячене театру і дитині. Колеги почали поважати талановиту Копержинську, і в театрі вона зіграла чимало ролей. І Нонну Кронідівну ласкаво називали мамою – за вміння дати пораду і допомогти у скрутну хвилину. Зухвала, запальна, але при цьому надзвичайно талановита, Нонна Копержинська зіграла на сцені київської драми понад тридцять ролей, перевтілюючись у підпільниць і нянь, баронес і вчительок.

Однак найчастіше їй діставалися ролі сварливих дружин і гострих на язик сусідок, які буквально перевтілювали спектаклі, надаючи навіть драматичним постановкам нотки комізму.

Приблизно таких же завжди трохи комічних персонажів Копержинська грала у кіно. Дебютувала ж на екрані Нонна, будучи студенткою, у 1939 році, зігравши у невеликому епізоді фільму «Щорс» роль молодої революціонерки. Але прославили жінку фільми «За двома зайцями», «Королева бензоколонки», «Штепсель одружує Тарапуньку» та інші. Широка популярність до неї прийшла після ролі Секлети Лимерихи, матері Галі у комедії «За двома зайцями». Також яскравою стала роль буфетниці Рогніди Карпівни у фільмі «Королева бензоколонки». Деякі фрази її героїні стали крилатими: «Так, люба, грубити не кожен вміє! Талант треба мати!»; «Туга зелена влітку, жовта – восени, біла – взимку!»; «Працюй так, щоб тебе звільнили!» та інші.

Нонна Копержинська

Другим чоловіком Копержинської став режисер Павло Шкреба, шлюб з яким виявився довговічним. У подружжя народився син Дмитро.

Проблеми повернулися у життя Нонни Кронідівни після смерті чоловіка. Діти на той час виросли і роз’їхалися, а в театрі змінилося керівництво, яке відмовлялося давати актрисі ролі. Так і жила на копійчану зарплату, до якої пізніше додалася така ж пенсія.

Проте характер жінки не дозволяв їй сумувати. Періодично вона влаштовувала справжні спектаклі прямо на вулицях рідного міста. Одного разу Копержинській потрібно було перейти на інший бік вулиці, але вона не захотіла спускатися у підземний перехід, просто перебралася через огорожу і почала лавірувати між автомобілями.

Звичайно, жінку зупинив постовий. Але вона настільки майстерно зіграла бабусю, яка загубилася у Києві, що той їй одразу ж повірив. Крім того, у той момент Копержинська «втратила свідомість». Співробітник правоохоронних органів уже збирався викликати швидку допомогу, але старенька раптово ожила і, показавши йому язика, зникла у дворах.

Так, Копержинська любила пожартувати. Але під кінець життя їй стало не до жартів. Нонну гнітила ситуація у театрі, несправедливість по відношенню до неї. Вона часто сідала у сквері біля театру і повторювала: «Усе! Ось цей сезон допрацюю і йду на пенсію! Не хочу!» Але наступного року все знову повторювалося. Так тривало до тих пір, поки нове керівництво не відправило старих акторів на пенсію – мовляв, нема чого за просто так гроші отримувати. Копержинська жахливо образилася. І дуже близько прийняла до серця розставання з театром.

Нонна Кронідівна пішла з життя 10 червня 1999 року. У невеликому приміщенні у центрі Києва у фойє висить її портрет. Тут, у своєму театрі, вона прожила все своє життя. А тепер тільки дивиться на глядачів з великого фото. І ця остання роль не підвладна законам часу…

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *