Олександр Абдулов:
«Бог знає, яким довгим буде твоє життя, але тільки ти вирішуєш, наскільки воно буде широким»

Олександр Абдулов
Олександр Абдулов: «Бог знає, яким довгим буде твоє життя, але тільки ти вирішуєш, наскільки воно буде широким»

Благородний, романтичний, інтелігентний… Красень із екрана все більше зачаровував глядачів із кожною новою роллю. Фільми з його участю відомі кожному. Недарма Олександра Абдулова часто називають справжнім символом радянського кінематографа.

Дебютував на сцені театру у п’ять років

Олександр Абдулов з’явився на світ у 1953 році у Тобольську, але своєю малою батьківщиною завжди вважав Узбекистан. Адже саме у сонячну Фергану його батьки переїхали, коли Олександру виповнилося три роки. Ріс майбутній актор у театральній сім’ї: батько, Гаврило Данилович, був засновником і художнім керівником Російського драматичного театру у Фергані, мама, Людмила Олександрівна, працювала там костюмером і гримером.

Абдулов дебютував на сцені театру у п’ять років, коли разом із татом зіграв у постановці «Кремлівські куранти». Стати актором він не прагнув, натомість захоплювався музикою, займався спортом, у якому досяг значних успіхів – став майстром спорту СРСР із фехтування. Сім’я сподівалася, що хоча б один із синів (в Абдулова було троє братів) продовжить їхню справу і пов’яже життя з театром. Батько наполіг, щоб Олександр вступив до театрального училища ім. Щепкіна, проте він провалив іспити і вступив на факультет фізкультури місцевого педінституту. Але через рік у Москві вступив до Російського університету театрального мистецтва.

Роль у фільмі «Звичайне диво»

Ще студентом Абдулов почав зніматися у масовці, потім він отримав роль десантника Козлова у фільмі «Про Вітю, Машу і морську піхоту». Роль закоханого юнака у фільмі «Звичайне диво» (1978 р.) умить зробила Олександра Абдулова знаменитим. Як він розповідав, робота над стрічкою стала справді знаковою: «Це для мене було дійсно диво. Наступного ранку мене знала вся країна». Неабиякий дар дозволяв Олександру Абдулову успішно виконувати різнопланові ролі, він знімався у стрічках різних жанрів і в різних режисерів. Завжди обирав яскраві ролі, які запам’ятовувалися глядачам.

У 80-ті роки слава Абдулова лише зростала. Продовжував активно працювати навіть у 90-ті роки, коли багато його колег ішли з професії. Останньою була роль Стіва Облонського у фільмі «Анна Кареніна» (2008 р.).

У серпні 2007 року актора госпіталізували і прооперували – відкрилася виразка. Через хірургічне втручання його серце ледь не відмовило, шість днів Абдулов був у реанімації. У вересні полетів на лікування до Тель-Авіва. Саме від ізраїльських лікарів почув страшний діагноз – рак легенів останнього четвертого ступеня. Абдулов щосили намагався перемогти хворобу і навіть хотів продовжити грати у театрі, але лікування не дало результатів – 3 січня 2008 р. актора не стало.

Як згадують друзі актора, Абдулов був невгамовною людиною, вирував ідеями, кудись поспішав, міг зніматися одночасно у кількох фільмах. Здавалося, актор заздалегідь знав, що йому відведене недовге життя, тому у короткий термін намагався вмістити 90 років. І у нього це виходило.

Олександр Абдулов ніколи не відчував відсутність жіночої уваги

У 14 років актор уперше по-справжньому закохався в однокласницю Наталію Несмеянову. Вже після першого курсу театрального Олександр повернувся до Фергани і кликав дівчину з собою до Москви, але вона не наважилася, бо вважала його пропозицію несерйозною. Забути про Наталю Абдулову допомогла студентка медичного інституту Тетяна. Через неї він ледь не наклав на себе руки – врятував сусід по кімнаті. У 70-ті роки Олександр Абдулов закохався в американку, віце-президента великого столичного банку, а потім закрутив роман із танцівницею Тетяною Лейбель.

У 1976 році у «Ленком» прийшла Ірина Алфьорова, яка миттєво підкорила його серце. Він зізнався їй у коханні, але отримав відмову, адже акторка тільки розлучилася з чоловіком, у неї на руках залишилася маленька дочка. Після прем’єри фільму «З коханими не розлучайтесь» Олександра й Ірину назвали найкрасивішою парою. Актор вирішив, що Ірина – саме та жінка. Закохані одружилися, але їхні стосунки не витримали перевірки часом. Після 17 років подружжя розлучилось. Олександр довго шукав «другу Алфьорову», але після розставання з Іриною дав собі слово – більше ніколи не одружуватися. Після цього у нього був роман із молодою балериною Галиною Лобановою, журналісткою Ларисою Штейнман. Останнім коханням актора стала приваблива брюнетка Юлія Мєшина, молодша за нього на 22 роки. Саме заради неї він усе-таки порушив дану самому собі обіцянку. Значна різниця у віці не завадила закоханим почуватися щасливими. 21 березня 2007 року 53-річний актор уперше став батьком, у подружжя народилася дочка Євгенія.

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *