Основні ознаки перехідного віку в хлопчиків
Зміни в організмі хлопчика, що припадають на період з 12 до 17 років, впливають на його зовнішній вигляд і поведінку. У дитини починається поступовий перехід із дитячого віку в доросле життя. У процесі статевого дозрівання відбуваються зміни в характері, причому вони можуть бути такими сильними, що підліток змінюється до невпізнання. Тихий хлопчик може стати агресивним і різким, а активний – замкнутися в собі і втратити інтерес до рухливих занять.
Підлітків тривожить власна зовнішність, вони не сприймають критику. Яскраво виражений симптом перехідного віку – часта грубість до батьків і вчителів.
На початок перехідного віку впливає багато чинників: умови життя, харчування, спадковість, фізичні навантаження.
Перехідний вік важкий через те, що вже сформувалося доросле ставлення до життя, яке ще неможливо реалізувати, а амбіції та емоції «б’ють через край». І підліткам, і батькам важливо розуміти, що важкий період – це тимчасове явище, яке скоро пройде, і потрібно постаратися зберегти довіру між собою.
Батькам важливо бути в курсі всіх захоплень і занять підлітка, але не намагатися критикувати, оцінювати та переконувати, усе це марно – він сам повинен визначитися у виборі життєвого шляху.
Не варто фокусуватися лише на житті хлопчика, тоді домашніх стресів можна буде уникнути.
Фізіологічні ознаки перехідного періоду в хлопчиків
• Різкий стрибок у зрості, розвиток м’язів і кісток;
• голос грубіє, відбувається його ломка зі звуковими перепадами;
• плечі стають ширшими;
• інтенсивний розвиток статевих органів;
• поява волосяного покриву на обличчі й на тілі;
• зайва вага з’являється тільки в разі гормональних порушень або спадкової схильності;
• вугровий висип;
• підвищене потовиділення;
• нічні полюції.
Психологічні зміни
• Підвищена цікавість до своєї зовнішності;
• нетерпиме ставлення до будь-якої критики;
• невдоволення собою, невпевненість, замкнутість;
• перепади настрою;
• агресія, нервозність і незадоволеність;
• здійснення вчинків, не віддаючи собі звіту у їхніх наслідках;
• гостра необхідність у підтримці, яку найчастіше намагаються приховати;
• зміна поведінки й рис характеру;
• сексуальний потяг до протилежної статі.
Ні в якому разі не можна забороняти дитині проявляти негативні емоції, уся агресія повинна виходити назовні, інакше є ризик її переходу в аутоагресію. Дитина повинна відчувати розуміння й підтримку, це допоможе їй повірити у власні сили.
