Падаємо у безодню

Падаємо у безодню

У міжнародному рейтингу за рівнем життя людей Україна торік опустилася на п’ять сходинок і тепер перебуває на 122 ганебному для нас місці. Значно вище від нас Росія, Білорусь. Молдова, яка теж дуже корумпована, – на 98 місці.

Ми маємо найвищі ціни на комунальні послуги, бензин, дизпаливо, продукти харчування, ліки, споживаємо низької якості їжу, у містах погана вода. До того ж живемо у суспільстві без правил, у нас узагалі не працює судова система, поліція не справляється зі злочинністю, СБУ не може розкрити резонансні терористичні акти. Малий бізнес добивають, зате жирують олігархи і влада. Усі звинувачують народ (і небезпідставно), що саме він не хоче змін і обирає до влади майже поголовно негідників. Але, пробачте мені, наші політики ні старої, ні нової генерації нічого цьому народу не пропонують.

Боротьба з корупцією? А хто у неї вірить? Новий закон про вибори? А що він людям дасть? Нема чесної розмови із суспільством, нема чесного пояснення, у чому реально винні ми, виборці, а в чому – політики, які ніяк не здатні запропонувати конкретний чесний план перемін. Межа їхніх можливостей – підвищити зарплати й пенсії на 100 грн, а ціни – на добрі три сотні. Коло замкнулося. Українська нація переживає найбільшу національну катастрофу у своєму житті. Чи вийдемо з неї? Історія жорстока: з етнічної карти світу вже зникли сотні націй. І ми, українці, повірте мені, нічим не кращі від зниклих узагалі. Нині навіть Нострадамус не зміг би передбачити, чи виживемо ми не те що як держава, а просто як нація, якщо не захочемо кардинально змінити самі себе й не втовчемо собі у голову два категоричних «не можна»: не можна брехати, особливо самим собі і не можна красти – за жодних обставин. Коли не житимемо за цими двома «не можна», то справдиться жахливе пророцтво Т. Г. Шевченка:

FacebookTwitterPinterest