Пам’яті діда

Пам'яті діда

Хочу написати про свого діда, що загинув у Другій світовій війні. Із дитячих літ запам’яталися мамині розповіді зі сльозами на очах про свого батька – Гулюка Юхима Олександровича.

Усі святкували Перемогу, а моя мама з бабусею та ще двоє діток плакали над похоронкою діда. Мамина мама, а моя бабуся, не пережила повоєнні лихоліття і незабаром померла. Жодних документів про діда не збереглося, але мама пам’ятає, що у тих документах чітко вказано місце загибелі та місце поховання. Я завжди хотів знати як загинув та де похований дід, тому мамині розповіді слухав з особливою увагою. Навіть робили запит у військомат. Відповіді не дочекалися. Сучасні інформаційні технології допомогли. В Інтернеті я знайшов нагородний лист діда на орден «Червоної зірки» за бої на р. Одрі (Одері), аркуш безповоротних втрат зі схемою поховання, перелік похованих на військовому цвинтарі у польському місті Ключборг із номером могили поховання і, навіть, фото могили. Усе збігається, лише прізвище змінено. Замість Гулюк – помилково записали Галюк. Показав документи з Інтернету мамі. Їй 85 років. Гіркі її сльози, але вона заспокоїлась, адже могила батька доглянута і він достойно спочиває, хоча і на чужій землі.

Вічна шана полеглим у боротьбі за Батьківщину!

Під впливом емоцій зринув такий вірш, який прошу вас опублікувати.

 

Пам’яті діда

(Гулюк у списках – Галюк Юхим Олександрович. Загинув 17.03.1945 року у Сілезії, похований на військовому цвинтарі у польському місті Ключборк, братська могила № 21)

Поліг мій дід весною сорок п’ятого.
Написано на танку: «На Берлін».
Усе життя мені хотілось знати,
Як він воював і як загинув він.

Ось нагородний лист, «Червона Зірка».
Чи орден цей отримати він встиг?
Так близько перемога… і так гірко…
Під Зембіце мій дід Юхим поліг.

У березні цвіла весна на Одрі.
Четверта танкова уже біля Судет.
У похоронці – «смертю впав хоробрих».
В руках бабусі цей важкий конверт.

Ножем трикутним ріже по живому.
У грудях оловом розплавленим ярить.
Не повернувся дід Юхим додому –
В могилі братській в Ключборку лежить…

Тумани над Поліссям, ніби дим,
А хмари – мокрі простирадла наче.
Загинув як герой мій дід Юхим!
За ним ще й досі мама моя плаче…

В. Власюк, м. Черкаси

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest