Притча «Цап-відбувайло»

цап віддувайла

Десять селян йшли дорогою на власні поля. Несподівано налетів ураган. Він несамовито тріпав дерева, земля здригалася і глухо гуділа.

Рятуючись від грому та граду, люди сховалися у руїнах старого замку. Світло блискавок, спалахуючи то тут, то там, танцювало страхітливий танець. Шум вітру постійно наростав, стояв оглушливий гуркіт грому. Селяни сильно злякалися, і серед них пройшла чутка, що, мовляв, серед них повинен бути грішник, який притягнув це шаленство природи. «Треба знайти винного і вигнати його з нашої групи», – сказав один із них.

«Давайте вивісимо за двері наші шапки, – вирішили вони. – Чию шапку вітер знесе першою, той грішник і повинен нас залишити».

Усі погодилися. Із величезним зусиллям вони відкрили двері, і кожен із них повісив на вулиці свою шапку. Одну з них тут же зірвав вітер. Селяни без всякого милосердя випхали за двері власника шапки. Бідолаха, зігнувшись удвоє, почав продиратися крізь ураган.

Він ще не встиг далеко відійти, як раптом почув страшний гуркіт, блискавка вдарила у замок і спалила його дотла разом із людьми, які у ньому ховалися.

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterest