Про сміливість, допомогу та вдячність

Про сміливість, допомогу та вдячність
Про сміливість, допомогу та вдячність

Живуть в океані величезні хижаки – акули. Їдять різних тварин – риб, морських котиків, тюленів, навіть необережних крокодилів. Можуть відкусити шматок човна або з’їсти цілу консервну банку. Акули дуже небезпечні, і немає у воді істоти, яка б їх не боялась… Крім маленького смугастого лосося – смачної невеликої рибки. Чому ж акули її не їдять?

Все почалося дуже-дуже давно. Земля ще була молода, сонце світило яскравіше, і панували у світі величезні рептилії – динозаври. Панували майже скрізь – на суші, у повітрі, та не у воді. Володарем вод була акула – мастодонт. У небі ширяли птеродактилі – гігантські літаючі ящери, по суші ходили велетенські диплодоки та тиранозаври. Вони не дожили до наших днів, а акули й досі є…

Одного разу, саме в ті далекі часи, велика біла акула вийшла на полювання. Родина лососів ховалася у тріщині на дні моря. Їх закривали від всевидячого акулячого ока водорості, тому рибки сиділи тихо, боячись навіть трошки ворухнути хвостиком. Та один непосидючий Лососик вигукнув:

– Та ну! Сидіти цілий день у тісній ущелині не цікаво! Та й не бачив я ніколи цієї вашої Акули, яку всі так бояться. Краще я попливу бавитись.

І не встигли родичі й слова сказати – чкурнув у водорості. Пірнав і тішився собі погожим днем, поки не помітив між каменями величезну тінь. Допитлива рибка підпливла ближче і побачила найстрашнішу тварину у своєму житті. Вона завмерла з роззявленою пащею, зачепившись зубами за риф. Чудовисько знесилено рухало хвостом. Напівзакриті очі благали про допомогу. Маленький Лососик чимдуж помчав до страшної пащі. Один зазубрений зуб, виявилось, застряг і не давав відірватися. Зябра велетня важко опадали. Потрібно швидко рятувати, бо інакше ця риба загине!!! Лососик плавав між зубами-пилами. Хоч було дуже страшно, мусив врятувати бідолаху. Смугастий малюк розхитав зуба, штовхаючи його в різні боки. От страховисько ще раз сіпнуло головою і зуб залишився у рифі, а воно звільнилось. Маленький Лососик від жаху зіщулився і зрозумів, що утекти від хижої пащі не встигне. Аж раптом почув:

– Дякую тобі, крихітна рибко! – зітхнула хижачка. – Знай, ти звільнив Акулу – володаря цих вод. Я б загинула. Дякую. Щоб віддячити тобі, обіцяю, що ніколи моя родина не зашкодить твоїй. І ніхто не зможе вас образити! А ти, мій маленький друже, можеш плавати зі мною. Завжди матимеш, що з’їсти, і будеш під моїм захистом.

З тих пір морями та океанами плаває дивна пара – величезна хижа акула і маленький смугастий лососик.

Юлія Смаль

FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *