Продвинута бабуся

facebook

Шановний Сергію Михайловичу. Цей вірш – невигадана історія, навіть вистраждана. Сьогодні щось подібне сталося зі мною. Я телефонувала у Департамент Кіберполіції. Сказали, що таке часто буває, щоб у Київ ще телефонувала. “Фейсбук” мій тепер заблоковано.

Про те, що подарував мені онук на Святу Трійцю
Подарував мені онук
На Святу Трійцю ноутбук.
Сказав: «Бабусю, не сумуйте.
І на базарі не торгуйте.
Доволі Вам оті плітки
Збирать між торгашів. Таки
У світі стільки є цікавого!
А теревені – від лукавого.
Побачите, це – інший світ:
Акаунт, логін… Що ж, привіт!» –
Узяв папір, все розписав.
Я, звісно, не ловила ґав.
Свої сім класів за плечима
Я не ношу. А дід все грима:
«І ти, стара, усе ж туди…», –
А з його носа валить дим.

Про те, як я себе відчула королевою
А я сиджу, мов королева.
І кофта на мені вишнева…
На фото мені сорок літ!
(Та говорить про це не слід,
Ой, так давно-давно було,
Що аж снігами замело).
Жінки старими не бувають.
Літа їх тільки прикрашають.
З усіх усюд – лиш компліменти
Мені всі слали до моменту,
Якого й згадувать боюсь…
Три рази ось перехрещусь,
Бо серце тьохка, як та пташка.
Зізнаюсь, я хоч не монашка,
Та совість в мене ще совєцька.
Я сайт освоїла мистецький,
А далі вже була політика.
І притягнуло, як магнітиком,
В оте добірне товариство.
І вистачало мені хисту
Й своє замовити слівце.
От і потрапила в сільце
Таких похвал і плюсиків…
А дід хай крутить вусики.
Як без «Фейсбуку» я жила?
І так далеко вже зайшла:
Дійшла й до Кастанеди,
Вивчала аюрведу…

А далі сталося те, що і в сні страшному мені не снилося ніколи…
Аж чую – грім гримить.
І так, що все двигтить…
У «Скайпі» внук горла:
«Де ти таке взяла!?
Бабусю, загальмуй!
Жагу свою втамуй!
Відзначилася бабця…
Всі стали вже сміяться…
Такі репости шлють…», –
Не зна, де й діти лють.
«Та що такого я зробила?
Мені вже і життя не миле.
Ніколи так ти не кричав.
Бач, квочку жити вчить курча».
«Поглянь, що друзям всім ти слала!»
Як глянула – і зразу ж впала.
(У «Скайп» онук це перекинув,
Ой, налякала ж я дитину!
Він зовсім юний. Лиш сімнадцять…
От, дума, розійшлася бабця!)
На крик з’явився сонний дід.
Поглянув на екран і зблід.
А там було таке… таке…
Не витрима той, хто слабке
Здоров’я має. Свят, свят, свят…
І я із голови до п’ят,
Мов кип’ятком, ошпарена.
А може, це лиш марення?
Це звідки повилазило?..
І так мене все вразило,
А дід, звернувши дулю,
Побрів, сумний, у клуню:
«Розпутниця, Яга!
Прикинулась ягням?
Жила, як непорочна.
Сама ж настільки збочена!
Нема тобі спокут!»
Сусідка – тут як тут.
Як глипне – й обімліла.
І на підлогу сіла:
«Я чула інформацію.
Погана ізоляція,
Тоненькі стіни, стелі.
Ми, звісно, не в пустелі.
Й оце таке ти вислала?..
О Боженько, немислимо
І оком одним глянути.
Не хочу тебе ранити,
Але тепер скажи:
Із цим як далі жить?

Прощання з «Фейсбуком»
Я цілу ніч не спала,
В подушку проридала.
Ніколи вже не втішуся,
Кажу: «Піду й повішуся!»
Я стільки натерпілась мук…
Мене втішати став онук,
Прибіг ще на світанку.
Сказав мені Іванко:
«А Ви хоч і не винні,
Ноутбук забрать повинен.
Тож ліпше на базарі
Торгуйте з дідом в парі!
І не таке буває.
Ізвідкись випливає…
«Фейсбук» Ваш заблоковано, –
Й додав онук стурбовано:
Повиповзли віруси…».
«Та ліпше б до папірусів
Усім нам повернутися», –
Син у розмову втрутився.
Покинув і роботу.
Так виявив турботу.
Сусідка ж не здавалася.
В картату сукню вбралася
Ця брава молодиця,
Взяла ще й патерицю:
«Не дам тобі пропасти!
Складать зарані ласти!»
Й пішли в кіберполіцію:
«О діточки, у віці я, –
Заплакала так гірко.
І сліз лилися ріки, –
Верніть же репутацію!
Та я ж орієнтацію
Ні разу не міняла, –
Так слізно причитала, –
Знайдіть же злодіяку, –
З сусідкою в атаку
Йдемо обоє сходу, –
Козацького ми роду!»
«Що сталося, бабусю?»
«Я зараз утоплюся!» –
І все їм розказала.
Так захисту шукала.
Як дріб. оці слова:
«Та часто так бува…», –
І руки розвели.
Втішали, як могли.
Які ж ми незахищені…
Пройшла своє очищення…

Про те, як я порозумілася з дідом
…Днів два чумна ходила.
У хаті все помила.
І часу вистачає.
Й душа тепер співає!
Сервант аж заблищав.
А дід усе мовчав.
До нього – так і сяк.
А він: «Я – не босяк.
Де підчепила нечисть? –
Дрижать нервово плечі, –
Та я ж тобою кинутий»…
«Ти просто непродвинутий!
Не тямиш у «Фейсбуці».
Була я в тій науці…», –
Стою, мов королева,
Ще й кофточка вишнева.

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *