Притча про два коржі

Притча про два коржі

Ця притча протверезить будь-кого і змусить задуматися про те, наскільки важливо обдумувати кожен наш вчинок. Ми ніколи не знатимемо, яку ціну і коли доведеться заплатити за наші дії. Однак, платити доведеться кожному.

Чому добра стає все менше й менше? Тому що кожен очікує подяки та негайного щастя. Сучасні люди живуть поспіхом і тому перебувають увесь час у страху, що їх сили будуть витрачені марно, не на те, що їм дійсно потрібно.

Ми чекаємо, що світ буде перед нами танцювати і співати, забуваючи про свою головну місію – принести щось хороше у це життя, не брати, а віддавати; не забирати, а дарувати.

Одна індійська жінка з бідної сім’ї щоранку пекла два коржі. Один для сім’ї, а другий – для випадкового перехожого. Другий корж жінка завжди клала на підвіконня і будь-який перехожий міг його взяти.

Щодня, коли жінка клала корж на підвіконня, вона проголошувала молитву за свого сина, який пішов із дому шукати кращої долі. Протягом багатьох місяців мати нічого не знала про свого хлопчика і завжди молилася про його благополучне повернення.

Незабаром вона помітила, що якийсь горбань приходить щодня й забирає її другий корж. Але замість слів подяки, він тільки бурмотів: «Зло, яке ви робите, залишається з вами, а добро повертається!»

Не отримуючи очікуваних слів подяки, жінка почувалася обдуреною: «Щодня цей горбань вимовляє одне і те ж! Але що ж він має на увазі?»

Одного разу, будучи особливо роздратованою, вона вирішила покінчити із цим.

«Я позбудуся цього противного горбаня!», – сказала вона сама до себе, а потім додала отрути в корж. Але коли вона зібралася покласти його на підвіконня, то руки жінки затремтіли.

«Що ж я роблю?» – подумала вона, і негайно викинула отруйний корж у вогонь, приготувавши інший, і поклала його на підвіконня.

Горбань, як зазвичай, узяв корж та пробурмотів свої зазубрені слова. А потім пішов, не підозрюючи про бурхливі емоції, які кипіли усередині жінки.

У той же вечір хтось постукав у двері. Коли жінка їх відчинила, вона побачила свого сина. Він мав жахливий вигляд: голодний, худий, слабкий, у порваному одязі.

«Мамо, це просто диво, що я повернувся! Я знаходився від будинку всього на відстані однієї милі, але був такий голодний, що знепритомнів. Я, напевно, помер би, але у той момент якийсь старий горбань проходив повз і віддав мені свій корж. Він сказав, що це була його єдина їжа на цілий день, але він бачить, що я потребую її більше, ніж він».

Коли мати почула ці слова, її обличчя зблідло, і вона притулилася до дверей, щоб не впасти. Вона згадала отруєний ранковий корж. Якби вона не спалила його у вогні, то її власний син загинув би!

Саме тоді жінка й зрозуміла сенс слів: «Зло, яке ви робите, залишається з вами, а добро повертається!».

Завжди треба прагнути робити добро, навіть якщо цього ніхто не цінує.

Читайте також: Нездійснений гріх

«Погляд часу» №25-18.06.2020

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *